Родовище корисної копалини, скупчення мінеральної речовини на поверхні або в надрах Землі в результаті тих або інших геологічних процесів, по кількості, якості і умовам залягання придатного для промислового використання. Родовища можуть укладати газові (горючі гази вуглеводневого складу і негорючі гази — гелій, неон, аргон, криптон), рідкі (нафта і підземні води) і тверді (коштовні елементи, кристали, мінерали гірські породи) корисні копалини. По промисловому використанню М. п. і. розділяються на рудних (або металеві), нерудних (або неметалічні), горючих (або каустобіоліти) і гидромінеральниє (див. Корисні копалини ) . Родовища підземних вод (питні, технічні, бальнеологічні, або мінеральні, а також нафтові що містять бром, йод, бор, радій і ін. елементи в кількості, достатній для їх витягання) відрізняються від родовищ ін. корисних копалини поновлюваністю запасів. Мінімальна кількість корисної копалини і найбільш низька його якість, при яких, проте, можлива експлуатація, називається промисловими кондиціями. М. п. і. можуть виходити на поверхню Землі (відкриті родовища) або бути похороненими в надрах (закриті, або «сліпі», родовища). По умовам утворення родовища підрозділяються на серії (седіментогенниє, магматогенниє і метаморфогенні родовища), а серії, у свою чергу, — на групи, класи і підкласи.
Седіментогенниє родовища (поверхневі, екзогенні) М. п. і. формувалися на поверхні і в приповерхневій зоні Землі унаслідок хімічної, біохімічної і механічної диференціації мінеральних речовин, обумовленою зовнішньою енергією Землі. Серед них виділяються 3 групи М. п. і.: 1) вивітрювання (див. Родовища вивітрювання ) , 2) розсипні (див. Розсипи ) , 3) осадові (див. Осадові родовища ) .
Магматогенниє (глибинні ендогенні) М. п. і. формувалися в надрах Землі при геохімічній диференціації мінеральних речовин, обумовленій виникненням магма і її дією на довкілля за рахунок внутрішньоземних джерел енергії. Серед них виділяється 5 основних груп: магматичні родовища, 2) пегматитові М. п. і. (див. Пегматіти ), 3) карбонатітовиє М. п. і. (див. Карбонатити ), 4) скарнові М. п. і. (див. Ськарни ), 5) гидротермальниє родовища .
Відповідно до прийнятого підрозділу геологічної історії розрізняють М. п. і. архейського, протерозойського, ріфейського, палеозойського, мезозойського і кайнозойського віку. За джерелами речовини, що складає М. п. і., серед них виділяються родовища з речовиною подкорових (мантійних, або базальтових), корових (або гранітних) магми, а також осадової оболонки Землі. По місцю формування родовища розділяються на геосинклінальниє (складчастих областей) і платформені. Відомо 4 рівні утворення М. п. і. від поверхні Землі: ультраабіссальний — понад 10—15 км. ; абіссальний — від 3—5 до 10—15 км. ; гіпабісальний — від 1—1,5 до 3—5 км. ; приповерхневий — до глибини 1—1,5 км.
Літ.: Смирнов Ст І., Геологія корисних копалини, 2 видавництва, М., 1969.
