Ськарни (від швед.(шведський) scarn, буквально — грязь, покидьки), метасоматічеськие гірські породи, складені ізвестково-магнезіально-железістимі силікатами і алюмосилікатамі; виникають в зоні високотемпературного контактного ореолу магматичних гірських порід в результаті хімічної взаємодії карбонатних порід з магмою, інтрузивними або іншими алюмосилікатнимі породами за посередництва гарячих магматогенних розчинів. Розрізняють вапняні С. складені ca-mg-fe-силікатамі і алюмосилікатамі (піроксени ряду діопсид-геденбергіт і гранати ряду гроссуляр-андрадіт), і магнезійні С., з магнійвмісними мінералами (форстерит, діопсид, шпінель, флогопіт). Вапняні С. виникають переважно в умовах малих і середніх глибин (до 10—12 км. ) в послемагматічеський етап в контактах вапняків з алюмосилікатнимі породами. Магнезійні С. утворюються при реакційній взаємодії доломіту з тією, що упроваджується магмою або в умовах великих глибин (понад 10—12 км. ) у контакті з алюмосилікатнимі породами в послемагматічеський етап. С. представлені переважно контактними лінзоподібними і пластообразнимі покладами, рідше зустрічаються трубообразниє або жильні тіла в карбонатних або алюмосилікатних породах; характерна зональна будова скарнових тіл. До С. незрідка приурочені крупні скупчення руд (особливо заліза, міді, свинцю, цинку, вольфраму, молібдену і ін.) і неметалічних корисних копалини (флюгопіта, борату і ін.). У зв'язку з цим виділяється особливий тип родовищ — скарновий, такий, що має важливе промислове значення (наприклад, в СРСР з рудних — Магнітогорське залізорудне на Уралі, Соколово-Сарбайськоє залізорудне в Казахстані, Алтин-Топканськоє поліметаллічеськоє в Середній Азії, Тирниаузськоє молібденове для вольфраму на Кавказі; з нерудних — борату в Сибіру, флогопіту в Прібайкалье, на Алдане і на Памірі).
Літ.: Коржінський Д. С., Нарис метасоматічеських процесів, в кн.: 0сновниє проблеми в ученні про магматогенних рудних родовищах, 2 видавництва, М., 1955; Жаріков Ст А., Скарнові родовища, в кн.: Генезис ендогенних рудних родовищ, М., 1968.
