Местр (Maistre) Жозеф Марі де (1.4.1753, Шамбері, Савойя, — 26.2.1821, Турін), граф, французький публіцист, політичний діяч і релігійний філософ. Вихований єзуїтами, в 1774 закінчив університет Туріну, в 1774—88 радник при савойському сенаті, з 1788 сенатор. У 1802—1817 посланець сардінського короля в Петербурзі, де написані його основні вигадування: «Досвід про принцип людських установ» (1810), що породжує, «Про папу» (1819) «Петербурзькі вечори» (1821). На початку діяльності М. розраховував за допомогою масони сприяти встановленню оновленого релігійного світопорядку. Надалі, відсахнувшись від Великої французької революції, пропонував украй реакційні засоби здійснення релігійної утопії. У антиреволюційному трактаті «Міркування про Францію» (1796) М. виступає проти руссоїстських ідей суспільного договору і природної чесноти, а також раціоналізму вольтерівського типа. Політичні переконання М. обумовлені його ідеєю про внесення до світу релігійної впорядкованості: її посібниками і установниками він готовий визнати не лише Бурбонів або Наполеона, але навіть і революційний уряд, оскільки воно відмовилося від анархії (звідси скандально знаменита апологія ката як вершителя порядку). Ідеально впорядкованим суспільством М. вважав середньовічну Європу 12—13 вв.(століття), пропонуючи «реставрувати» конгломерат монархічних держав, спаяний незаперечним духовним авторитетом папи. Як філософ історії М. — прибічник релігійного провіденциалізма, божественному провидінню опирається злий, свавільний початок, який він передбачає приборкати суворими заходами. Разом с Л. Бональдом М. з'явився натхненником і ідеологом європейського монархічного для клерикалізму руху 1-ої половини 19 ст У 20 ст найбільш ревностним провідником ідей М. був Ш. Моррас . Вплив публіцистики М. виявляється в «Філософічних листах» П. Я. Чаадаєва і політичних трактатах Ф. І. Тютчева.
Літ.: Історія філософії, т. 3, М., 1943, с. 379—85; Жозеф де Местр в Росії. — Листи, в кн.: Літературний спадок, т. 29—30, М., 1937; Paulhan F., Joseph de Maistre et sa philosophie, P., 1893; Goyau G., La pensée réligieuse de Maistre, 2 éd., P., 1921; Rohden P. R., Joseph de Maistre als politischer Theoretiker, Münch., 1929; Dermenghem E., J. de Maistre mystique, P., 1946; Brunello B., J. de Maistre politico e filosofo, Bologna, 1967.
