Ренье (Régnier) Анрі Франсуа Жозеф де (псевдонім — Гюг Віньі, Hugues Vignix) (28.12.1864, Онфлер, Кальвадос, — 23.5.1936, Париж), французький письменник, член Французької академії (1911). Виучувався в паризькому коллеже. По-перше віршованих збірках Р. «Грядущі дні» (1885), «Заспокоєння» (1886), «Ландшафти» (1887), «Епізоди» (1888), написаних під впливом романтиків і парнасців (див. «Парнас» ), частково — П. Верлена, переважає лірика витончених відчуттів. Пізніше за Р. переходить до туманної символіки в дусі С. Малларме : збірки «Вірша в античному і рицарському дусі» (1887—90) і «Як уві сні» (1892). Намагаючись реформувати французьке віршування, Р. користується вільним віршем . Проте в наступних збірках він повертається до традиційної строгої форми, зберігаючи розуміння рими: «Глиняні медалі» (1900), «Місто вод» (1902), «Крилата сандаля» (1906), «Дзеркало годинника» (1910), «Vestigia flammae» (лат.; «Сліди полум'я», 1921). Швидкоплинність часу, крихкість прекрасних форм буття, що знаходять безсмертя в творчій уяві поета, — головні теми поезії і прози Р.: романи «Двічі улюблена» (1900), «Живе минуле» (1905), «Страх перед любов'ю» (1907), «Грішниця» (1920), «Я, вона і він» (1935) і др.; розповіді збірок «Яшмова тростина» (1897), «Лаковий піднос» (1913), «Втрачене щастя» (1924) і ін. Р. прагне воскресити естетізірованний дворянський побут 17—18 вв.(століття) Його проза відмічена межами декадентської естетичності і етичної байдужості, але в образно-емоційних буд її відчувається неприйняття буржуазного практицизму, користолюбства і святенництва. Р. зумів створити достовірні, а в деяких випадках навіть сатиричні образи аристократів.
Соч.: Œuvre romanesque, v. 1—5, P., 1929—30; Œuvres, t. 1—7, P., 1930—31; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Собр. соч.(вигадування), вступ. ст. А. А. Смирнова, т. 1—19, Л., 1923—26; Лівшиц Би., Французькі лірики XIX—XX століть, Л., 1937; Тінь дерев. Вірші зарубіжних поетів в пер.(переведення) І. Еренбурга, М., 1969.
Літ.: Історія французької літератури, т. 3, М., 1959; Кржевський Би. А., Статті по зарубіжній літературі, М. — Л., 1960; Луначарський А. Ст, Собр. соч.(вигадування) у 8 томах, т. 5, М., 1965, с. 205—10; Gourmont J. de, Henri de Régnier et son ceuvre, P. 1921; Buenzod E., Henry de Régnier, [Avignon, 1966]; Lowell A., H. de Régnier, у його кн.: Six french poets, Freeport, [1967], р. 149—209.
