Малларме (Mallarmé) Стефан (18.3.1842, Париж, — 9.9.1898, Вальвен, департамент Сіна і Марна), французький поет. Народився в чиновницькій сім'ї. З 1863 викладав англійську мову. Почавши писати у дусі Ш. Бодлера і парнасців (див. «Парнас» ) , в 70— 80-і роки став одним з провідних поетів французького символізму. При демократичній настроєності, незадоволенню буржуазною дійсністю, жаданню ідеалу (вірші 60—70-х років «Блакить», «Вікна», «Вітер з моря») і готовності імпресіоністський оцінити барвистість світу («Післяполудневий відпочинок фавна», 1876, музика До. Дебюссі, 1892), М. прийшов до трагічної концепції розриву поезії і життя («Лебідь», 1885), до ідеї украй замкнутої поезії («Проза для Дезесента», 1885), лише за допомогою символів передавальної надчуттєве (стаття «Таємниця в поезії», 1896). Буржуазна критика сприймала М. лише як символіста і естета. Між тим М. були властиві тяга до реального («Вірші на випадок», 1880—1898, видавництво 1920), до змістовних класичних форм поезії. Суть поезії М. розкрилася в поемі «Успіх ніколи...» (1897), що підводила безжалісно самокритичний підсумок спробам поезії символіста стати над дійсністю, що зверталася до тих умовно-метафоричних форм реального віддзеркалення об'єктивного світу, які в 20 столітті стали характерними для Р. Аполлінера, Ст Незвала, П. Неруди, французької реалістичної поезії Опору і подальшого часу.
Соч.: Ceuvres completes, par Н. Mondor et G. Jean-aubry, P., 1956 (є бібл.); у російському переведенні — [Вірші], в книзі: Волошин М., Вірші 1900—1910, М., 1910; [Вірші], у книзі: Брюсов Ст, Повне зібрання творів і переведень, т. 21, СП(Збори постанов) Би, 1913.
Літ.: Історія французької літератури, т. 3, М., 1959; Verlaine P., Les poetes maudits, P., 1884; Royere J., Mallarmé, P., 1927; Mondor Н., Vie de Mallarmé, P., 1941; Roulet C., Eléments de poétique mallarméenne..., Nchât., [1947]; Dujardin E., Mallarmé par l’un des siens, P., 1952; Aragon L., Journal d’une poésie nationale, Lyon, 1954; Piselli F., Mallarmé el’estetica [Mil., 1969].
