Бодлер (Baudelaire) Шарль (9.4.1821, Париж, — 31.8.1867, там же), французький поет. Народився в сім'ї учасника Великої французької революції. Б. друкувався з 1840; автор брошур «Салон 1845 років» (1845), «Салон 1846 років» (1846). Брав участь в Революції 1848, видавав газету «Салю пюблік» («Le salut public») і бився на барикадах. Виступав проти реакційних романтиків і теорій групи «Парнас» (ст. «Язичеська школа», 1852). У віршах виражав співчуття людям праці і знедоленим («Вечірні сутінки», «Уранішні сутінки», «Гулянка ганчірників»). Переворот Луї Бонапарта позбавив Би. віра в безпосередній соціальний прогрес. В середині 50-х рр. Би. підпав під вплив Т. Готье, Е. По, парнасців (сонет «Краса», 1857). У збірці «Квіти зла» (1857, доп. видавництво 1861 і 1869, посмертно, русявий.(російський) пер.(переведення) 1895, 1907) ослабіння етичної оцінки явищ життю зробило Б. попередником декадентства . Проте Б. включив в свою збірку і бунтівні, гуманні вірші (розділ «Бунт»). Йому належать також: збірка статей «Романтичне мистецтво» (1846—68, видавництво посмертне), трактат про аморальність вживання наркотиків «Штучний рай» (1860, в русявий.(російський) пер.(переведення) «Шукання раю», 1908), «Маленькі поеми в прозі» (видавництво 1869, русявий.(російський) пер.(переведення) 1902).
У ряді поетичних творів і особливо в оглядах салонів (починаючи з 1845; видані в збірці «Естетичні рідкості», 1868) і нарисах («Деякі французькі карикатуристи», 1857—58; «Творчість і життя Ежена Делакруа», 1863) Би. показав себе проникливим і глибоким художнім критиком, вірно оцінивши історичне значення творчості Е. Делакруа, До. Коро, О. Домье, Е. Мане і інших сучасників, так само як і майстрів минулого (Мікеланджело, Ф. Гойі, Же. Л. Давіда). Відкидаючи ходульні схеми салонового мистецтва, Би. надавав велике значення органічному і цілісному вираженню духовному життю, світовідчування і ідеалів художника.
Буржуазні історики літератури культивують головним чином естетські сторони творчості Б. Марксистськая критика оцінює Б. як представника тієї частини французької інтелігенції, яка «... не змогла примиритися з незначністю буржуазних перспектив ударилася у відчай...» (Луначарський А. Ст, Бодлер, Літературна енциклопедія, т. 1, 1929, с. 550). М. Горький сказав про Б.: «...жіл в злі, добро люблячи...» (Собр. соч.(вигадування), т. 23, 1953, с. 128).
Соч.: Œuvres complètes, éd. par J. Crépet et Cl. Pichois, v.[l—18], P. [1923]—53; у русявий.(російський) пер.(переведення)— Квіти зла, М., 1908; то ж, пер.(переведення) Ст Брюсова, в збірці: Революційна поезія Заходу 19 ст, М. 1930; Лірика. Пер. П. Антокольського, М., 1966; Квіти зла, М., 1970.
Літ.: Історія французької літератури, т. 2, М., 1956; Льовік Ст, Ш. Бодлер, в кн.: Письменники Франції, М., 1964; Baudelaire, Actes du colloque de Nice, [P.], 1968; Mouquet J. et Bandy W. Т., Baudelaire en 1848, P., 1946; Borgal C., Ch. Baudelaire, P. [1967] (є бібл.); «Les Lettres françaises», 1967 № 1197 (спец. №); «Europe», 1967 №456— 457(спец.№); Spoolbereh de Lovenjoul Ch., Etude bibliographique sur les œuvres de Ch. Baudelaire, в його кн.: Les lundis d''un chercheur, P., 1894.
