Радіаційна генетика, наука, лежача на стику генетики і радіобіології і вивчаюча генетична дія випромінювань, тобто виникнення успадкованих змін (мутацій ) в організмів в результаті їх опромінення. Мутації, що вперше викликаються опроміненням, отримали в 1925 радянські учені Г. А. Надсон і Г. С. Філіппов в нижчих грибів. Виникнення Р. р. як самостійної дисципліни датують 1927—28, коли американські генетики Г. Меллер на дрозофіле (1927) і Л. Стедлер на кукурудзі і ячмені (1928) точними кількісними дослідами встановили, що рентгенівське опромінення приводить до значного (у десятки разів) зростання частоти мутацій в піддослідних організмів. Пізніше багатьма дослідженнями в різних країнах було показано, що не лише рентгенівські промені, але і всі ін. види іонізуючих випромінювань, а також ультрафіолетові промені, поглинаючись речовиною хромосом, здатні викликати мутації в будь-яких видів організмів (мікроорганізмів, рослин, тварин і людини) як в статевих клітках — гаметах (гаметичні мутації), так і в клітках тіла (соматичні мутації ). В результаті опромінення можуть виникати всі відомі типи мутацій — генні, хромосомні, геноми, цитоплазматичні, — які впливають на будь-які ознаки організму (біохімічні, фізіологічні, морфологічні і т.д.), а також мутації, що впливають на життєздатність особини і викликають її загибель (летальні).
Майже з самого зародження Р. р. в ній намітилися 3 основних напрями: біофізичне, або радіобіологічне (аналіз механізмів генетичної дії випромінюванні), генетичне (здобуття форм мутантів для аналізу явищ спадковості і мінливості ) і селекційне (здобуття мутантів з коштовними для селекції ознаками). Перші роботи по радіаційній селекції були проведені сов.(радянський) ученими А. А. Сапегиним і Л. Н. Делоне на пшениці (1930). Надалі великі успіхи були досягнуті в радіаційній селекції багатьох промислових мікроорганізмів і культурних рослин. З розвитком атомної промисловості зросла роль Р. р. як теоретичної основи для прогнозування віддалених генетичних наслідків підвищення фону радіоактивного в людину довкіллі. Один з напрямів Р. р. — космічний Р. р., що вивчає закономірності генетичної дії космічних променів у поєднанні з ін. чинниками космічного польоту (невагомість, перевантаження і ін.).
В СРСР дослідження по Р. р. проводяться в інституті загальної генетики АН(Академія наук) СРСР, інституті цитології і генетики З АН(Академія наук) СРСР, інституті медичної радіології АМН СРСР(Академія медичних наук СРСР), інституті атомної енергії ним. Курчатова, у інституті молекулярної біології і генетики АН(Академія наук) УРСР, а також на кафедрах біофізики і генетики університетів; за кордоном — в Окріджськой національної лабораторії (США), Центрі атомних досліджень в Харуелле (Великобританія), в інституті генетики і вивчення культурних рослин в Гатерслебене (ГДР) і ін. Див. також Біологічна дія іонізуючих випромінювань, Радіобіологія .
Літ.: Дубінін Н. П., Молекулярна генетика і дія випромінювань на спадковість, М., 1963; Шапіро Н. І., Радіаційна генетика, в книга: Основи радіаційної біології, М., 1964; Тімофєєв-Ресовський Н. Ст, Іванов Ст І., Глотов Н. Ст, Деякі питання радіаційної генетики, в книга: Актуальні питання сучасної генетики, М., 1966; Захаров І. А., Крівіський А. С., Радіаційна генетика мікроорганізмів М., 1972; Токин І. Б., Проблеми радіаційної цитології, Л., 1974.
