Північно-кавказька операція 1920
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Північно-кавказька операція 1920

Північно-кавказька операція 1920, бойові дії військ Кавказького фронту з розгрому деникінських військ на Доні і Північному Кавказі 14 лютого — 7 квітня під час Громадянської війни 1918—20. Білогвардійські війська (командуючий генерал А. І. Деникін) на початок лютого складалися з Добровольчого корпусу, двох армій — Донською і Кубанською і військ Північного Кавказу (всього понад 53 тис. багнетів, 60 тис. шабель, близько 2 тис. кулеметів, понад 450 знарядь 18 бронепоїздів, 31 бронемашина, 8 танків, 96 літаків). Кавказький фронт (командуючий М. Н. Тухачевський, член РВС(Реввоєнрада) Р. До. Орджонікідзе) у складі 8-ої, 9-ої, 10-ої, 11-ої загальновійськових армій, 1-ої Кінної армії і Звідного кінного корпусу (всього 48,5 тис. багнетів, 20,6 тис. шабель, 2400 кулеметів, 512 знарядь, 10 бронепоїздів, 10 літаків) мав завдання оточити основні сили деникінськой армії в районі Батайськ, Кущевськая, Веселий і знищити їх. У операції брали участь партизани Кубані і причорномор'я. За планом операції головного удару завдавало угрупування у складі 10 стрілецьких і 8 кавалерійських дивізій з району Великокняжа (нині Пролетарська) в напрямі на Тіхорецкую, Тімошевськую встик Донської і Кубанської армій. У подальшому малося на увазі розвивати настання правим крилом військ фронту на Новоросійськ, а центром і лівим крилом — на Майкоп, Владикавказ, Грозний. Не дивлячись на значну перевагу білогвардійців в чисельності, командуванню Кавказьким фронтом удалося шляхом перегрупування добитися значної переваги сил на напрямі головного удару.

  Бойові дії розділяються на два етапи: 1-й (14 лютого — 2 березня), включаючий Егорликськую операцію 1920, в ході якої була прорвана оборона противника на річці Манич і розгромлені основні кавалерійські з'єднання Деникіна в районі Егорликськая. На лівому крилі фронту 11-я армія вийшла на рубіж Чудове — Кизляр. У тилу ворога піднялися на боротьбу партизани, які 24 лютого оволоділи м. Туапсе, а 11 березня об'єдналися в партизанську армію чисельністю близько 12 тис. чоловік 2-й етап (10 березня — 7 квітня 1920) — дві одночасні операції: Кубано-новоросійська, проведена силами правого крила фронту (8-я і 9-я армії), і Майкопсько-грозненськая, проведена військами центру і лівого крила фронту (1-я Кінна, 10-я і 11-я армії); у операціях брали участь партизани.

  В результаті З.-К. о. сов.(радянський) війська майже повністю знищили або узяли в полон війська Донської і Кубанської армій. Лише Добровольчому корпусу чисельністю до 40 тис. чоловік удалося 26—27 березня переправитися з Новоросійська до Криму. На більшій частині території Північного Кавказу була остаточно відновлена Радянська влада. Операція є прикладом умілого ведення бойових дій в умовах весняного бездоріжжя, з подоланням багаточисельних річок, степових і гірських районів, поєднання дій регулярних військ з ударами партизан по тилах ворога. Вихід військ фронту на побережжі Чорного моря, розширення берегової зони Азовського і Каспійського Морея, опанування крупних портів сприяли відродженню сов.(радянський) Чорноморського флоту, розширенню бази для дій Каспійською і Азовською військових флотилій. Антанта була вимушена зняти блокаду Радянської республіки.

  Літ.: Директиви командування фронтів Червоної Армії (1917—1922 рр.). Сб. документів, т. 2, М., 1972, с. 479—506; Історія Громадянської війни в СРСР, т. 4, М., 1959, с. 294—300; Агурєєв До. Ст, Розгром білогвардійських військ Деникіна, М., 1961.

  В. Г. Кльовцов