Проростання насіння, процес переходу насіння від стану спокою до інтенсивної життєдіяльності, внаслідок чого рушає в зростання зародок і утворюється проросток, з якого розвивається молода рослина; початковий етап онтогенезу рослин. П. с. відбувається лише при достатньому забезпеченні їх вологою, киснем, при певному температурному, а інколи і світловому режимі. П. с. характеризується підвищенням обміну речовин у зародку і ендоспермі . Під час вступу води в насіння вони набухають, в них активуються ферменти, посилюються процеси перетворення запасних речовин (крохмалю, жирів, білків) з переваг, їх розпадом на цукру, жирні кислоти, амінокислоти. Це забезпечує насіння енергією і пластичними речовинами необхідними для синтезу речовин, що йдуть на побудову нових тканин проростка. Після закінчення набухання зародок сім'я рушає в зростання. Першим, як правило, зростає корінець, який прориває оболонку сім'я (сім'я надзьобується). Потім в зростання рушає в одних рослин гіпокотиль (внаслідок чого сім'ядолі і верхівкова брунька виходять на поверхню грунту), в інших — епікотиль (при цьому сім'ядолі залишаються в грунті, а на поверхню виноситься лише верхівкова брунька). Потреба у воді для П. с. залежить від хімічного складу і фізіологічного стану сім'я. При недоліку кисню, наприклад, при тривалому зануренні насіння у воду або при утворенні грунтової кірки в них накопичуються етиловий спирт, молочна комітету, аміак і ін. шкідливі для зародка речовини. Вплив температури на П. с. пов'язано не лише з вступом вологи в насіння і активуванням обміну речовин, але і із зміною в них співвідношення різних регулювальників зростання . Наприклад, при нагріванні тільки що зібраного насіння бавовника або арахісу в них знижується вміст інгібіторів зростання і П. с. прискорюється. Для прискорення П. с. багатьох ін. рослин, навпаки, необхідна дія низької позитивної температури (див. Стратифікація насіння ), при якій збільшується вміст гиббереллінов і ін. стимуляторів зростання . Для П. с. деяких рослин, окрім вологи, кисню і відповідної температури, необхідне світло певного спектру. Так, червоне світло стимулює П. с. латуку, сосни, щавлю, а інфрачервоний гальмує. Навіть для П. с. з однієї і тієї ж рослини, з одного колоса необхідні різні умови середовища. Насіння деяких рослин, знаходячись в сприятливих умовах, все ж не проростає. Така затримка П. с. обумовлюється або тим, що вони не вийшли із стану спокою (див. Спокій в рослин ), або їх твердими покривами, не проникними кисень і воду до зародка (в цьому випадку застосовують скарифікацію насіння — механічне пошкодження покривів, наприклад в мигдаля, горіха, винограду). П. с. закінчується переходом проростка до автотрофного живлення, що збігається з появою сходу рослин. Тому створення умов, оптимальних для П. с., а отже, і підвищення схожості насіння — одна з передумов здобуття високих урожаїв.
