Пороки серця
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Пороки серця

Пороки серця , стійка неправильність в будові серця, що порушують його функцію. Розрізняють природжені і придбані П. с. Природжені П. с. — результат порушення формування серця і крупних судин в першу половину внутріутробного розвитку плоду, чому сприяють інтоксикації і деякі захворювання (наприклад, краснуха) матері в першу половину вагітності, біологічна дія іонізуючих випромінювань, хронічна гіпоксія плоду. Частина природжених П. с. — спадкові захворювання . До «природжених» відносять і ті П. с., які формуються унаслідок затримки остаточного розвитку сердечнососудістой системи дитяти в перші роки його життя (незарощення відкритої артеріальної протоки або овального отвору).

загрузка...

  Виділяють 4 анатомічних типа природжених П. с.: ненормальні повідомлення між великим і малим кругами кровообігу на рівні шлуночків, передсердя або магістральних судин; звуження або облітерація магістральних судин: змішаний тип; зменшення кількості або різке зниження функцій окремих камер серця, порушення топографії магістральних судин. Тягар стану хворого значною мірою визначається змінами легеневого кровообігу, тому природжені П. с. групують і за принципом оцінки його стану: з незміненим (наприклад, коарктація аорти), зменшеним (наприклад, тетрада Фалло, стеноз легеневої артерії) або збільшеним (наприклад, дефекти міжпередсердної і міжшлуночкової перегородок) легеневим кровотоком. П. с. може бути «синього» або «білого» типа, тобто з синюхой або без неї, в залежності від групи пороку, напрями скидання крові через повідомлення між великим і малим кругами кровообігу, міри підвищення тиску в легеневій артерії і стану сердечного м'яза. Окрім ціанозу (синюхи) або блідості шкірних покривів, характерні задишка, зміна розмірів і положення серця, наявність сердечних шумів і зміна тонів при вислухуванні, відставання дітей у фізичному розвитку. При різкому збільшенні правого шлуночку спостерігається «сердечний горб» — килеобразноє випинання середнього відділу грудної клітки. Для визначення вигляду пороку часто необхідні спеціальні методи дослідження: ангиокарднографія, аортографія, зондування серця. Лікування — хірургічне.

  Придбані П. с. пороки клапанного апарату серця і магістральних судин, — результат сердечних захворювань після народження, найчастіше ревмокардиту, рідше — атеросклерозу септичного ендокардиту, сифілісу. Вони виражаються в недостатності клапанів, що не змикаються щільно в період їх закриття; у звуженні (стенозі) предсердно-шлуночкових отворів або устій магістральних судин; у комбінації цих пороків. Можливі як ізольована поразка одного клапана так і пороки декількох клапанів серця. Найбільш части пороки лівого предсердно-шлуночкового клапанного апарату (т.з. мітральні П. с.), потім — аортальні, рідше зустрічаються пороки ін. клапанів.

  Формування П. с. приводить до порушень кровообігу. При недостатності клапанів в серці виникає зворотний потік крові, що веде до переповнювання кров'ю камер серця, викликає гіпертрофію їх м'язової сценки, розширення порожнин. При звуженні внутрішньосерцевих отворів через них поступає менше крові, чим в нормі, знижуються ударний і хвилинний об'єми крові; камери серця, розташовані вище звуження, перерастянути кров'ю. Тривале перенапруження сердечного м'яза приводить до ослабіння її скоротливої сили — розвивається сердечна недостатність . Клінічні прояви залежать від характеру пороку, його вираженості, перебігу основного захворювання, що зумовило формування П. с., від режиму праці і відпочинку. В період компенсації самопочуття хворих задовільне. Прискорений пульс, задишка, кашель, збільшення печінки, набряки свідчать про розвиток сердечної недостатності. Діагноз ставиться на підставі скарг хворого, збільшення розмірів і зміни форми серця, визначуваних методами перкуссиі і рентгенодіагностики, даних аускультації і фонокардіографії (зміни тонів серця, поява сердечних шумів) і т.д. Лікування проводиться при появі симптомів сердечної недостатності; застосовують сердечні, сечогінні, метаболічні засоби. Радикальна корекція П. с. — хірургічне втручання, яке вимагає строгого обліку свідчень і протипоказань до операції.

  Літ.: Бакульов А. Н., Мешалкин Е. Н., Вроджені вади серця, М., 1955; Ланг Р. ф., Хвороби системи кровообігу, 2 видавництва, М., 1958; Вишнєвський А. А., Галанкин Н. До., Вроджені вади серця і крупних судин, М., 1962; Василенко Ст Х., Придбані пороки серця, До.. 1972; Wood P., Diseases of the heart and circulation, 3ed., Phil., 1968.

  Н. Р. Палєєв, Ст А. Фролов.