Поронінськоє 1913 нарада ЦК РСДРП з партійними працівниками
Поронінськоє 1913 нарада ЦК РСДРП з партійними працівниками , відбулося в Пороніне, поблизу Закопане, 23 вересня (6 жовтня) — 1 (14) жовтня. Для конспірації було названо «Серпневим», «Літнім». Присутнє 22 чіл. З вирішальним голосом: від ЦК — Ст І. Ленін, Р. Е. Зіновьев; ЦО(центральний орган) — Л. Би. Каменев; редактор журналу «Освіта» — А. А. Трояновський; органу ЦК «Робітниці» — І. Ф. Арманд; секретар ЦК — Н. До. Крупськая; члени соціал-демократичній фракції 4-ої Державної думи — А. Е. Бадаєв, Р. І. Петровський, М. До. Муранов, Н. Р. Кроків, Р. В. Маліновський (виявився провокатором); місцеві працівники — Я. Т. Новожілов, Ф. А. Балашов, Е. Ф. Розміровіч, С. І. Дерябіна, А. Ст Шотман, А. І. Лобов (виявився провокатором). З дорадчим голосом: «розламовци» (ліве крило Соціал-демократії Королівства Польського і Литви) — Я. С. Фюрстенберг-Ганецкий, Р. Штейн-Каменський, Ю. Лещинський-ленський і «Андрій» (мабуть, Леон Фершт); від секретаріату ЦК — З. І. Ліліна. Нарада проходіло під керівництвом Леніна, який виступив із звітом про роботу ЦК, з доповіддю з національного питання, про міжнародний соціалістичний конгрес у Відні, а також по ін. питанням порядку денного, відредагував всі резолюції. Заслуховували доповіді з місць, про завдання агітації зараз, організаційне питання і про партійний з'їзд, про страйковий рух, про партійний друк, про думську роботі соціал-демократів, про думську соціал-демократичну фракцію, про роботу в легальних суспільствах, про народників. Нараду відзначило посилення робочого руху в країні і наростання революції, повсюдне падіння впливу ліквідаторів; вказало, що головними революційними гаслами партії як і раніше є демократична республіка, конфіскація поміщицьких земель, 8-годинний робочий день; прийняло рішення почати агітацію за Всеросійський політичний страйк. Нарада підкреслило, що легальний друк став потужним знаряддям більшовизування мас. Партійні організації зобов'язалися підтримувати її підпискою і зборами, розглядаючи їх як членські внески на партію. Одночасна нарада постановило розширити видання нелегальної літератури. Для посилення революційної агітації нарада рекомендувала ширше використовувати трибуну Державної думи депутатам-більшовикам; зажадало рівноправ'я більшовицької і меншовицької частини соціал-демократичній фракції, т.к. меньшевіки порушували права депутатів-більшовиків. Було вирішено підсилити роботу в легальних організаціях (профспілках, клубах і т.п.), щоб перетворити їх на оплоти партії. У резолюції з національного питання було знехтувано положення меншовиків і бундовцев про культурно-національній автономії і підкреслено, що інтереси робочого класу вимагають злиття пролетарів всіх національностей держави в єдиних політичних, профспілкових, кооперативно-просвітницьких організаціях; соціал-демократи повинні відстоювати право пригноблюваних націй на самовизначення, аж до відділення і утворення самостійних держав. Головним організаційним завданням нараду визнало зміцнення керівних партійних організацій в кожному місті і створення обл. партійних об'єднань. З питання про партійний з'їзд було дано вказівку партійним організаціям намітити його порядок денний, готувати проекти резолюцій. За своїм значенням в історії партії нарада може бути прирівняне до конференції.
Літ.: Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 24, с. 45—61; КПРС в резолюціях і вирішеннях з'їздів, конференцій і пленумів ЦК, 8 видавництво, т. 1, М., 1970; Історія КПРС, т. 2, М., 1966; Najdus W., Przez zielona, granice, [Warsz.], 1964, с. 138—39.
