Поліс (греч. pólis, лат.(латинський) civitas), місто-держава, особлива форма соціально-економічні і політичні організації суспільства, типова для Древньої Греції і Древньої Італії. Територія П. складалася з міської території, а також з тих, що оточували її землеробських поселень (хори). П. виникли в процесі боротьби з пережитками родових буд, зростання товарно-грошових стосунків, відділення ремесла від землеробства, загострення соціальної боротьби землеробів-общинників і торгівельно-ремісничих шарів з родовою знаттю. Економічним базисом П. була антична форма земельної власності, яка виступає завжди в суперечливій, подвійній формі, — як власність державна (общинная) і як власність приватна, причому остання зазвичай обумовлена першою (див. До. Маркс, в книзі: Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 46, ч. 1, с. 471). Право приватної власності на землю мав лише повноправний громадянин П. (общини), що був таким завдяки своєму походженню. Поряд з повноправними громадянами територію П. населяли вільні, але неповноправні жителі — метеки, періеки, вільновідпущеники, що займалися зазвичай ремеслом і торгівлею, а також позбавлені всяких прав раби. П. забезпечував колективу повноправних громадян право власності на землю і рабів, обов'язком його була турбота про економічну підтримку громадян П.; відповідно, зовнішня і внутрішня економічна політика П. прямувала на відновлення дрібної і середньої земельної власності (виведення колоній і клерухий, аграрною закони і т.д.). У П. вводилися т.з. літургії, роздача видовищних грошей, плата за несення військової (у флоті) і державної служб. Всі громадяни П. від 17—18 до 60 років складали народне ополчення . Багаті і середні шари суспільства служили вершниками і тяжкоозброєними пішими воїнами (гопліти ) , а бідніші — легкоозброєними воїнами. Специфіка полісних стосунків сприяла формуванню полісної ідеології полісного патріотизму.
Політичний устрій П. при всій їх різноманітності представляв деяку єдність. Державний апарат П. складався з народного зібрання (апелла, екклесия ) повноправних громадян-чоловіків, ради (герусия, ареопаг, булі, сенат) і різних виборних посадових осіб (магістратів). Народне зібрання — найбільш демократичний орган управління — було атрибутом всякого П. Оно здійснювало право громадянина управляти державою. Залежно від того, яка вага в політичному житті удалося придбати торгівельно-ремісничими шарам і землеробам-общинникам в боротьбі з родовою знаттю, П. були або олігархічними (наприклад, Спарта ), або демократичними (наприклад, Афіни ) . В економічних відносинах відмінність між П. визначалася більшою або меншою роллю хори, тобто співвідношенням між землеробством і ремеслом і торгівлею. Типовим землеробським П. була Спарта; Корінф, що мав незначну хору, був типовим торгівельно-ремісничим П.
Зі встановленням рабовласницьких буд П. стає формою рабовласницької держави. Проте зростання приватної власності, експлуатації рабської праці приводять до розорення основної маси землеробів-общинників, розкладання античної форми власності, а отже, до кризи П. Крізіс П. доводиться в Греції (що пережила період найвищого розквіту П. в 5 ст до н.е.(наша ера)) на початок 4 ст до н.е.(наша ера), в Римі (де полісні стосунки досягли найбільшого розвитку в 5—3 вв.(століття) до н.е.(наша ера)) на 3—1 вв.(століття) до н.е.(наша ера)
Літ.: Маркс До., Форми, передуючі капіталістичному виробництву, Маркс До. і Енгельс ф., Соч., 2 видавництва, т. 46, ч. 1; Енгельс Ф., Походження сім'ї, приватної власності і держави, там же, т. 21; Ленін В. І., Про державу, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 39; Тюменев А. І., Історія античних рабовласницьких суспільств, М.— Л., 1935; Утченко С. Л., Криза поліса і політичні переконання римських стоїків, М., 1955; його ж, Криза і падіння Римської Республіки, М., 1965; Колобова До. М., Виникнення і розвиток рабовласницьких полісів в Греції, Л., 1956; Кудрявцев О. Ст, Дослідження по історії Балкано-дунайських областей в період Римської імперії і статті по загальних проблемам древньої історії, М., 1957; Блаватський Ст Д., Античне місто, М., 1963; Доватур А. І., Політика і Політії Арістотеля, М. — Л., 1965; Фюстель-де-Куланж, Древня цивільна община, [пер. з франц.(французький)], 2 видавництва, М., 1903; Clotz G., La cité grecque, P., 1928; Francotte H., La polis grecque, Paderborn, 1907; Hasebroek J.,. Staat und Handel im alten Griechenland, Tübingen, 1928; Rostovzeff M., The social and economic history of the Hellenistic world v. 1—3, Oxf., 1941; Freeman K., Greek city-states, L., [1950].
