Полівініліденхлорід , [—CH 2 —CCl—] n , лінійний термопластичний полімер вініліденхлоріда . Пластик білого кольору, молекулярна маса до 100 000, міра кристалічності до 50%, щільність 1,875 г/см 3 (30 °C), фізіологічно нешкідливий, негорючий. П. досить готується (при розтягуванні 40 Мн/м 2 , або 400 кгс/см 2 ; при вигині 100—110 Мн/м 2 , або 1000—1100 кгс/см 2 ) . Розчинимо в три (дімстіламідо) фосфаті і деяких алкил-сульфонах; стійкий до дії кислот, лугів, вуглеводнів, спиртів, ефірів і др.; деяка дія надає H 2 So 4 (95%-ная), концентровані розчини NAOH, Nh 3 ; чутливий до дії світла, тепло, опроміненню електронами. По термічним властивостям П. близький полівінілхлориду .
В промисловості П. отримують вільнорадикальною полімеризацією мономера в емульсії. Екструзією з П. виготовляють різні трубки, з розчинів його формують волокна (рована, США) і плівки; розчини використовують також в лакофарбній промисловості. Емульсії П. служать для просочення тканин, шкір, паперу. Зважаючи на скруту, пов'язану з переробкою і стабілізацією П., більше практіч. значення придбали сополімери вініліденхлоріда, особливо з вінілхлорідом, акрилонітрилом, деякими дієнамі. Моноволокна з сополімера вініліденхлоріда з вінілхлорідом випускають під назвою: совіден (СРСР), саран (США Великобританія), вестан (ФРН), курехалон (Японія). Сополімери вініліденхлорпда з акрилонітрилом виробляють у вигляді латексів, твердих продуктів — саран (США); волокно з такого сополімера — санів (СРСР) — відрізняється підвищеною світлостійкістю. Світове виробництво П. і сополімерів в 1973 склало 80 тис. т.
