Полівініловий спирт , твердий полімер білого кольору формули [—CH 2 —ch (ВІН) —] n (міра полімеризації n може досягати 5000): містить до 68% кристалічної фази у вигляді мікрокристалічних утворень; нетоксичний. Єдиним для П. с. розчинником на практиці служить вода; він не розчиняється в органічних розчинниках, особливо стійкий до дії масел, жирів, бензину і ін. вуглеводнів, а також до дії розбавлених кислот і лугів. У промисловості П. с. отримують обмиленням полівінілацетата в розчині метилового спирту; каталізатори — сильні кислоти і луги. Регулюючи міру обмилення, можна отримувати П. с., що містить до 30% (по масі) залишкових ланок вінілацетата (т.з. сольвари, або совіоли).
П. с. застосовують для здобуття волокон (див. Полівінілспіртовиє волокна ) , плівок (див. Плівки полімерні ) , як емульгатора, загусника, клеївши. Спеціальні марки низькомолекулярного П. с. використовують в харчовій промисловості, в медицині (при виготовленні ліків, як плазмозамінник при переливанні крові і ін.). Світове виробництво П. с. в 1973 складало близько 220 тис. т в рік.
