Поліванов Євгеній Дмитрович
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Поліванов Євгеній Дмитрович

Поліванов Євгеній Дмитрович [28.2(12.3) .1891 — 25.1.1938], радянський сходознавець-мовознавець і літературознавець. Народився в Смоленську. Член КПРС з 1919. Закінчив Петербурзький університет (1912), де був учнем І. А. Бодуена де Куртене і Л. Ст Щерби, і одночасно Східну практичну академію (по японському розряду). З 1917 в Народному комісаріаті закордонних справ завідувач відділом країн Сходу. У 1919 професор університету Петрограду. У 1921 співробітник Комінтерну, потім (до 1926) професор Середньоазіатського університету в Ташкенті. У 1926—29 в Москві працював в РАНІОНе, інституті мови і мислення і ін. лінгвістичних установах. З 1929 професор Узбецького Державного НДІ(науково-дослідний інститут) в Самарканді (з 1930 — в Ташкенті), з 1934 в Киргизькому інституті культурного будівництва (м. Фрунзе). Основні роботи присвячені японському, китайському, узбецькому, дунганському мовам і загальному мовознавству («Введення в мовознавство для востоковедних вузів», 1928; «Граматика сучасної китайської мови», 1930, спільно з А. І. Івановим; «Граматика японської розмовної мови», 1930, спільно с О. Ст Плетнером; «За марксистське мовознавство», 1931). У 1928—29 виступив проти «нового вчення про мову» Н. Я. Марра. П. — один з основоположників історичної фонології, творець оригінальної теорії мовної еволюції. Автор загальноприйнятої нині системи російської транскрипції для японської мови; першим розробив лінгвістичні («Російська граматика в зіставленні з узбецькою мовою», 1933) і методичні («Досвід приватної методики викладання російської мови», 1935, 3 видавництва, 1968) основи вчення неросійських російському мові; вніс значний вклад до створення пісьменностей для младопісьменних мов, підручників і посібників. Разом с Л. П. Якубінським був одним із засновників і учасників ОПОЯЗа . П. належить ряд робіт по загальних питаннях лінгвістичної поетики, а також поетиці східних літератур (тюркською, китайською, японською). Вивчав фольклор (в т.ч. киргизькою епос «Манас»), працював над проблемами міграції сюжетів.

  Соч.: Статті по загальному мовознавству, М., 1968; Фонетичні конвергенції, «Питання мовознавства», 1957 № 3; Загальний фонетичний принцип всякої поетичної техніки, там же, 1963 № 1.

  Літ.: Іванов Вяч. Ст, Лінгвістичні погляди Е. Д. Поліванова, «Питання мовознавства», 1957 № 3; Леонтьев А. А., І. А. Бодуен де Куртене і петербурзька школа російської лінгвістики, «Питання мовознавства», 1961 № 4; його ж. Е. Д. Поліванов і вчення російській мові в національній школі, «Російська мова в національній школі», 1966 № 2; Матеріали конференції, в збірці: Актуальні питання сучасного мовознавства і лінгвістична спадщина Е. Д. Поліванова, т. 1, Самарканд, 1964.

  А. А. Леонтьев.