Бодуен де Куртене Іван Олександрович
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Бодуен де Куртене Іван Олександрович

Бодуен де Куртене (Baudouin de Courtenav) Іван Олександрович [1(13) .3.1845, Радзимін, — 3.11.1929, Варшава), російсько-польський мовознавець, член-кореспондент Петербурзької АН(Академія наук) (1897). Один з видних представників загального і слов'янського історіко-порівняльного мовознавства, родоначальник т.з. казанською, пізніше петербурзькою лінгвістичних шкіл. Професор Казанського (1875—83), Юрьевського (нині Тартуський; 1883—93), Краківського (1893—99), Петербурзького (1900—18) університетів. Останні роки жив у Варшаві. Головна заслуга Б. де До. — побудова теорії фонем і фонетичних чергувань. Він встановив «неспівпадання фізичної природи звуків з їх значенням в механізмі мови для чуття народу»; це привело до розрізнення матеріального елементу мови — «звуку мови» з основною фонетичною одиницею мови — фонемою. У 20 ст основні положення теорії Б. де До. зробили вирішальний вплив на розвиток фонетики, а через неї і на загальне мовознавство. Спочатку цей вплив виявився в працях Л. В. Щерби (з 1909), значно пізніше (з 1929) в західній науці — в працях Празького лінгвістичного кружка (Н. С. Трубецкой і Р. О. Якобсон), частково в результаті збігу поглядів Би. де До. і Ф. де Соссюра («Курс загальної лінгвістики» 1916). Би. де До. рекомендував широко користуватися зіставленням генетично неродинних мов, вважаючи, що це допоможе відкрити найбільш загальні закономірності їх розвитку. Строго розрізняючи, але не розриваючи еволютивне і статичне вивчення мов, Би. де До. розглядав окремі мови як системи, що історично змінюються. Він піддав аналізу поняття «Спорідненості мов» і дав огляд слов'янських мов, що зберігає наукове значення. Йому належать коштовні дослідження по російському і польському мовам. Відредагував і доповнив «Тлумачний словник живої мови» великороса В. І. Даля (3 видавництва, 1903—09, 4 видавництва, 1912—14).

загрузка...

  Соч.: Вибрані праці по загальному мовознавству, т. 1—2, М., 1963.

  Літ.: І. А. Бодуен де Куртене. 1845— 1929. (До 30-ліття з дня смерті), М., 1960 (повна бібл.); Щерба Л. Ст, І. А. Бодуен де Куртене. [Некролог], «Ізв. по російській мові і словесності АН(Академія наук) СРСР» 1930 « 3, кн. 1; Богородіцкий Ст А., Казанська лінгвістична школа, «Тр. Московського інституту філософії, літератури і історії», 1939, т. 5; Штібер З., Теорія фонем І. А. Бодуена де Куртене в сучасному мовознавстві, «Питання мовознавства», 1955 №4; Леонтьев А. А., Загальнолінгвістичні погляди І. А. Бодуена де Куртене, там же, 1959 № 6, Jakobson R., Kazańska szkoła polskiej lingwistyki i jej meijsce w światowym rozwoju fonologii, «Biuletyn polskiego towarzystwa językoznawczego», 1960, zesz. 19; Ułaszyn H., J. Baudouin de Courtenay. Charakterystyka ogólna uczonego i człowieka. (1845-1929), Poznań, 1934.