Щерба Лев Володимирович [20.2(3.3) .1880, Петербург, — 26.12.1944, Москва], радянський мовознавець, академік АН(Академія наук) СРСР (1943) і АПН(Агентство друку Новини) РРФСР (1944). Закінчив Петербурзький університет (1903). Учень І. А. Бодуена де Куртене . Професор університету Петрограду (з 1916). З 1943 працював в системі АН(Академія наук) СРСР і АПН(Агентство друку Новини) РРФСР. Основні праці присвячені проблемам загального мовознавства, русистіки, романістіки, славістики, лексикографії, педагогіки. Творець Ленінградської фонологічної школи (див. Фонологія ) . В магістерській дисертації «Росіяни голосні в якісному і кількісному відношенні» (1912) дав аналіз поняття фонеми що передбачив розробку теорії фонем в європейській лінгвістиці. Досліджував проблеми орфографії і орфоепії. Праці по теорії і методиці викладання іноземних мов зіграли важливу роль в створенні радянської методичної школи.
Соч.: Восточнолужіцкоє прислівник, т. 1, П., 1915; Фонетика французької мови, 7 видавництво, Л.— М., 1963; Викладання іноземних мов в середній школі. Загальні питання методики, М.— Л., 1947; Ізбр. роботи по російській мові М., 1957; Російсько-французький словник, 9 видавництво, М., 1969 (совм. з М. І. Матусевіч); Мовна система і мовна діяльність. [Сб. робіт], Л., 1974.
Літ.: Зіндер Л. Р., Матусевіч М. І., Л. Ст Щерба. Основні віхи його життя і наукової творчості, в кн.: Щерба Л. Ст, Мовна система і мовна діяльність, Л., 1974.
