Щербаков Дмитро Іванович
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 
 
щ-щуч
 

Щербаков Дмитро Іванович

Щербаков Дмитро Іванович [1(13) .1.1893, Новозибков, нині Брянською обл., — 25.5.1966, Москва], радянський геолог і геохімік, академік АН(Академія наук) СРСР (1953; член-кореспондент 1946). Учень Ст І. Вернадського і А. Е. Ферсмана . Після закінчення Таврійського (нині Сімферопольського) університету (1922) працював в Комісії з вивчення продуктивних сил (КЕПС) і інших організаціях АН(Академія наук) СРСР. У 1928—38 — науковий керівник Таджицько-памірської, а потім Середньоазіатської експедицій АН(Академія наук) СРСР. У 1930—38 в Геохімічному інституті ним. М. В. Ломоносова (пізніше Інститут геохімії, мінералогії і петрографії АН(Академія наук) СРСР), в 1938—41 завідувач сектором мінералогії і геохімії Інституту геологічних наук АН(Академія наук) СРСР; у 1943—48 науковий керівник сектора у Всесоюзному інституті мінеральної сировини; з 1963 керівник двох наукових відділів Інституту геології рудних родовищ, петрографії, мінералогії і геохімії АН(Академія наук) СРСР. У 1953—63 академік-секретар Відділення геолого-географічніх наук АН(Академія наук) СРСР. Проводив геологічні дослідження в Середній Азії, на Кавказі, Кольському півострові, в Забайкаллі. Основні праці в області малих і рідких елементів; його наукові прогнози послужили основою для відкриття промислових родовищ сурми і ртуті в Киргизії, природної сірки в Каракумах, молібдену, вольфраму і миш'яку на Кавказі. Щ. був одним з ініціаторів опорного і надглибокого буріння, визначення абсолютного віку геологічних формацій, складання металлогепічеських карт. Відомий як популяризатор геологічних і географічних наук. Ленінська премія. Нагороджений 2 орденами Леніна, 3 іншими орденами, а також медалями. Ім'ям Щ. названий мінерал — щербаковіт (силікат ніобію і танталу).

загрузка...

  Соч.: Ізбр. праці, т. 1¾3, М., 1969¾71.

  Літ : Дмитро Іванович Щербаков. Життя і діяльність. 1893—1966, М., 1969.

  Ф. І. Вольфсон.

Д. І. Щербаков.