Пила , багатолезовий ріжучий інструмент для розрізання (розпилювання) металу, деревини і ін. матеріалів; П. називаються також верстати і пристосування, робочим органом яких служить П.-инструмент. Ріжуча частина П. зазвичай виконується у вигляді зубів, проте існують П. (наприклад, для різання каменя, скла і ін. матеріалів), ріжуча частину яких є абразивним «діамантовим» диском ( див. Абразивний інструмент ) або сталевий канат ( див. Канатна пила ) .
По характеру робочого руху розрізняють: що обертаються круглі (дискові) П.; ножівкові П., полотно яких здійснює зворотно-поступальний рух; стрічкові П. у вигляді безконечної гнучкої стрічки, натягнутої між 2 шківами, що обертаються. Круглі П. бувають цілісні, такі, що виготовляються з вуглецевою інструментальній сталі, і зі вставними зубами, оснащеними швидкорізальною сталлю або твердим сплавом. В ножівкових і стрічкових П. зуби зазвичай насічені на самому полотні.
Дрібні пилкоподібні знаряддя, зроблені з кременя, людина застосовувала ще в епоху неоліту . В енеоліте з'являються кременеві пили (у Троє). Прадавні металеві П. робилися з міді, яку швидко замінила бронза. Бронзові П. для дерева, каменя і кісті широко відомі серед знахідок бронзового століття у різних народів. У Древньому Римі з'являються сталеві П. з різною формою зубів і товщиною полотна залежно від призначення інструменту. У Древній Русі сталеві П. широко застосовувалися в багатьох ремеслах. Столяри і токарі по дереву застосовували ручні П. двох видів — типа ножівки і лучкові. Сталева П.— ножівка довжиною 39 см з 76 розведеними зубами знайдена в Новгороді в шарах 11 ст Наборами всіляких П. користувалися староруські косторізи.
