Переселенство, переміщення сільського населення в Росії середині 18 — початку 20 вв.(століття) на постійне проживання в малонаселені околичні райони, на вільні землі, викликане аграрним перенаселенням і аграрною кризою . Виникло стихійно, потім отримало деяку підтримку уряду. П. було одним з видів міграції населення і основним засобом внутрішньою колонізації . В кінці 18 ст уряд приймав заходи до регулювання П. З 1775 казенних палат в губерніях, з 1802 Сенат і міністерство внутрішніх справ сприяли прискореному заселенню неосвоєних районів. У 1-ій половині 19 ст П. державних селян займалося міністерство державних імуществ, що переселило близько 170 тис. ревізських душ (близько 400 тис. чіл.). З початком селянської реформи 1861 темпи П. зростали. Основна маса переселенців спрямовувалася до Сибіру (головним чином уздовж сучасної Транссибірської ж.-д.(железнодорожний) магістралі і по долинах річок), Південне Пріуралье, на Північний Кавказ, в Новороссию і Нижнє Поволжье. У 1861—82 до Сибіру переселилося близько 240 тис. чіл. (що в основному осіли в Тобольську і Томську губерніях), на Далекий Схід — близько 50 тис. чіл. (велика частина переселилася сюди з Іркутської губернії і Забайкальської області).
Темпи П. до Сибіру, на Далекий Схід і до Середньої Азії зростали з початку 80-х рр. У 1883—1905 сюди прибуло 1,64 млн. чіл. (близько 740 тис. осіло в губернії Томська, 162 тис.— на Далекому Сході, 230 тис.— у Акмолінськой губернії, і т. д.). П. йшло переважно з густонаселених і малоземельних губерній Європейській Росії із слаборозвиненою промисловістю (з Полтавської губернії — 160 тис., Чернігівською — 145 тис., Могильовською — 105 тис.). Особливо П. посилилося з середині 90-х рр. і після проведення Транссибірської залізниці. У 1893 до Сибіру прибуло 56 тис. переселенців, в 1895 — вже 107 тис. У 1906—14 їх було тут 3,3 млн. У 1896 було створено спеціальне Переселенське управління (спочатку в міністерстві внутрішніх справ), яке провело значну роботу по вивченню районів, призначених для П. В цей період зростало П. до Західного Сибіру і Середньої Азії, знижувалося до Східного Сибіру і на Далекий Схід. Всього у 1861—1917 за Урал проїхало (без тих, що повернулися назад) близько 5,3 млн. чіл. уряд, опасаючись, що поміщиків може втратити дешевих робочих рук, обмежувало П. («Правила» від 1 червня 1882, «Правила» від 6 червня 1904, і ін.). Але з початком Столипінською аграрної реформи воно стало заохочувати П. безземельних і малоземельних селян, сподіваючись цим зняти гостроту малоземелля в центрі. Проте ослабити аграрну кризу і запобігти революційним виступам селянства царські власті не змогли. В. І. Ленін писав: «Що стосується переселень, то революція 1905 років, що показала поміщикам політичне пробудження селянства, змусила їх трішки “прочинити” клапан і, замість колишніх перешкод переселенням постаратися “розрідити” атмосферу в Росії, постаратися збути більше неспокійних селян до Сибіру» (Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 23, с. 265). Не отримуючи ефективної допомоги від уряду, частина переселенців розорялася, багато хто повертався назад (у 1911—60% від загального числа тих, що виїхали). «Цей величезний потік вкінець розорених зворотних переселенців з неспростовною наочністю говорить нам про повний крах урядової переселенської політики» (там же, с. 266). З початком 1-ої світової війни 1914—18 П. різко скоротилося (у 1913 за Урал переселилося 337 тис., в 1914 — 232 тис., в 1915 — 15 тис. і в 1916 — 2,6 тис. чіл.). Після Жовтневої революції 1917 П. поступилося місце державному плановому освоєнню віддалених і малонаселених районів (див. Союз Радянських Соціалістичних республік, розділ Населення).
Літ.: Ленін Ст І., Значення переселенської справи, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 23; його ж, Ще про переселенську справу, там же; його ж, До питання про аграрну політику (загальною) сучасного уряду, там же; його ж, Капіталізм і імміграція робітників, там же, т. 24; Гурвіч І. А., Переселення селян до Сибіру, М., 1888; Кауфман А. А., Переселення і колонізація, СП(Збори постанов) Би, 1905; Пестржецкий Д., Заселення околиць, СП(Збори постанов)Б, 1908; Покшишевський Ст Ст, Заселення Сибіру, Іркутськ, 1951; Ськляров Л. Ф., Переселення і землеустрій в Сибіру в роки столипінської аграрної реформи, Л., 1962; Брусникін Е. М., Переселенська політика царизму в кінці XIX ст, «Питання історії», 1965 № 1; Кабузан Ст М., Зміни в розміщенні народонаселення Росії в XVIII — першій половині XIX ст, М., 1971; Водарський Я. Е., Населення Росії за 400 років (XVI — почало XX вв.(століття)), М., 1973; Дробіжев Ст З., Ковальченко І. Д., Мурашок А. Ст, Історична географія СРСР, М., 1973.
