Передвстановлена гармонія , поняття, введене у філософію Р. Лейбніцом (1695) для пояснення загального взаємозв'язку і узгодженості в світі. Згідно з ученням о П. р., розвиненому Лейбніцом в 1696, субстанціальні елементи світу — монади, будучи чисто психічною суттю, не можуть фізично взаємодіяти друг з другом; проте розвиток кожною з них знаходиться в спочатку передвстановленій богом відповідності з розвитком всіх ін. монад і світу в цілому. Завдяки цій сутнісній гармонії виникає також гармонія в явищах (фізичний детермінізм) і гармонія між суттю і явищем (згода між кінцевими і діючими причинами, між душею і тілом). Теорія П. р. була направлена проти окказіоналізма Н. Мальбранша і картезіанського дуалізму (див. Картезіанство ) , в рамках дєїзма в ній відстоювалася іманентна закономірність природних процесів.
Літ.: Eisler R., Kritische Untersuchung des Begriffes der Weltharmonie..., B., 1895; Belaval Y., L''idée d''harmonie chez Leibniz, «Studium Generale», 1966 Jg. 19, H. 9. Див. також літ.(літературний) при ст. Лейбніц .
