Мальбранш (Malebranche) Нікола (6.8.1638, Париж, — 13.10.1715, там же), французький філософ-ідеаліст, головний представник окказіоналізма (поряд з А. Гейлінксом ). У 1664 прийняв сан священика. Знайомство з «Трактатом про людину» Р. Декарта збудило у М. інтерес до філософії. М. прагнув поєднувати картезіанство з августіновськой традицією християнської філософії (див. Августин ). Основні вигадування — «Розшуки істини» (1674—75, російське переведення, т. 1—2, 1903—06).
Виходячи з абсолютного розмежування протяжної матерії і мислячого духу, М. вважає, що ці дві субстанції не можуть самі по собі впливати один на одного через відмінність їх природи. Така дія здійснюється в кожному випадку лише за участю божественної волі. М. розрізняє чотири дороги пізнання відповідно його об'єктам: через посредство самих речей (пізнання буття бога); через ідеї речей (пізнання матеріальних тіл); через внутрішнє відчуття (пізнання власної душі); аналогічно (пізнання душ інших людей і чистих духів). Ясне і виразне знання людина може мати лише про матеріальні тіла, лише в цій області застосовні декартівські правила методу. Знання людини про свою душу, душах ін. людей і про бога смутні і невизначені — це область віри, а не розуму, В розумінні природи ідей М. близький до платонізму. Споглядаючи ідеї, людина бачить їх в бозі. У протилежність Би. Спінозі, для М. не бог існує в світі, а світ в бозі.
Через суперечність філософії М. її критикували з різних сторін. Же. Б. Боссюе, Ф. Фенелон та інші докоряли М. у відході від ортодоксального християнства, що з'явилося причиною внесення вигадувань М. (як і вигадувань Декарта) в «Індекс заборонених книг». Ідеалізм М. був підданий критиці з позицій сенсуалізму і матеріалізму в працях Дж. Локка і французьких просвітителів 18 століття; з позицій ортодоксального картезіанства учення М. критикував А. Арно.
Соч.: Ceeuvres completes, t. 1—20, P., 1958—68; у російському переведенні — Бесіда християнського філософа з філософом китайським, «Православний співбесідник», Каз., 1914.
Літ.: Маркс До., Енгельс Ф., Вигадування, 2 видавництва, т. 2, ч. 1, с. 141; Ершов М. Н., Проблема богопознанія у філософії Мальбранша, Каз., 1914; Olle-laprune L., La philosophic de Malebranche, t. 1—2, P., 1870; Etudes sur Malebranche, P., 1938; Ducassé P., Malebranche. Sa vie, son oeuvre, 2 éd., P., 1947: Gueroult M., Malebranche, t. 1—3, P., 1955—59; Rodis-lewis G., N. Malebranche, P., 1963.
