Панкратов Василь Семенович [26.1(7.2). 1864, сіло Алексєєвськоє, нині Московська область, —5.3. 1925, Ленінград], російський робітник-революціонер. У революційному русі з 1879. Як член робочої організації «Народної волі» (з 1881) вів пропаганду серед робітників Петербургу, Москви, Києва і ін. міст. При арешті 4 березня 1884 в Києві надав озброєне опір. По «процесу 12-ти» в листопаді 1884 засуджений на 20 років каторги. 14 років провів в Шліссельбурзькій фортеці. У 1898 засланий до Якутії. У 1905 біг із заслання, вступив в партію есерів, брав участь в Грудневому озброєному повстанні в Москві. З 1907 знов в Якутському засланні. У 1912 повернувся до Петербургу. У липні 1917 виступив з наклепницькою статтею проти В. І. Леніна в газеті «Живе слово». При буржуазному Тимчасовому уряді був комісаром
«по охороні колишнього царя».
Соч.: Життя в Шліссельбурзькій фортеці (1884—1898), П., 1922; Спогади, М., 1923; З царем в Тобольську, Л., 1925.
