Орієнтовна реакція
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Орієнтовна реакція

Орієнтовна реакція (рефлекс «Що таке?», по І. П. Павлову), комплекс зрушень в різних системах організму тварини або людини, що викликається будь-якою несподіваною зміною ситуації і обумовлений особливою активністю центральної нервової системи. Зміни в діяльності центральної і вегетативної нервової системи при О. р. направлені на мобілізацію систем аналізаторів і рухових організму, що сприяє швидкій і точній оцінці нової ситуації і виробленню оптимального апарату управління новою неавтоматизованою дією. Одночасно відбуваються пригноблення попередньої діяльності і поворот голови (вух, очей) у бік подразника. О. р. супроводиться підвищенням в крові рівня адреналіну, зміною електричного потенціалу шкіри ( шкіряно-гальванічний рефлекс ) реакцією активації (у вигляді десинхронізації повільної електричної активності кора великих півкуль головного мозку ) і рядом ін. явищ, що характеризують підготовку організму до дій в новій ситуації. Функції, що не беруть участь в таких діях (наприклад, травлення), загальмовуються. Якщо зміна ситуації супроводиться безумовним роздратуванням, тобто підкріплюється ним, то на основі О. р. може виробитися умовний рефлекс; індиферентний подразник стає істотним, значимим для організму. Якщо новий подразник виявився для організму незначимим, повторне його вживання веде до того, що «звикається» і О. р. згасає.

  О. р. грає важливу роль в організації вищій нервовій діяльності тварин і людини. По сучасних виставах, в основі О. р. лежать активуючі впливи на вищі відділи центральної нервової системи з боку ретикулярній формації . При цьому істотно підвищується рівень збудливості відповідних зон кори головного мозку, що створює сприятливі умови для утворення умовнорефлекторного ланцюга в корі. У людини О. р. бере участь в актах різній мірі складності — від реакції на будь-який новий агент до складної розумової роботи, коли, зіткнувшись з несподіваним фактом або думкою, людина зосереджується, мобілізується для їх осмислення. У основі уваги, що виникає при цьому, лежить О. р., що з'являється, по Ст М. Бехтереву, у вигляді «рефлексу зосередження». Роль О. р. в психічній діяльності людини більш повно розкривається при її порушенні, наприклад при шизофренії. Випадання важливої властивості О. р. — його згасання при повторенні роздратувань — значно зменшує можливість пристосування до нових умов. У ін. випадках наявність лише гальмівного компонента О. р. за відсутності її дослідницької форми паралізує можливість аналізу нової ситуації і адекватної реакції на неї.

  Літ.: Павлов І. П., Полн. собр. соч.(вигадування), 2 видавництва, т. 3, кн. 1—2, М. — Л., 1951; Орієнтовний рефлекс і орієнтіровочно-ісследовательськая діяльність, М., 1958; Мегун Р., Безсонний мозок, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1961; Шовен Р., Поведінка тварин, пер.(переведення) з франц.(французький), М., 1972, гл.(глав) 6.

  Н. Д. Аграчева.