Огузи (араб. і перс.(персидський) — гуз, гузз; древнетюркський — огуз), тюркоязичниє племена в Центральній і Середній Азії. На початку 7 ст у складі Тюркського каганата виник племінний союз Токуз-про. (буквально — дев'ять О.); переважаюче положення в союзі, ймовірно, займали уйгури. У 9 ст О., що тіснять киргизами, переселяються на території сучасного Синьцзяна і сучасною провінції КНР(Китайська Народна Республіка) Ганьсу. Тут назва «Токуз-про.» поступово витісняється етнонімом уйгур. В кінці 9 — середині 10 вв.(століття) склався союз О. і в Пріаралье і Прікаспії. У 10 ст в нізовьях Сирдарьї створюється держава О. (з центром в Янги-кенте). В середині 11 ст ця держава була розгромлена такими, що прийшли зі сходу кипчакамі. Частина огузських племен пішла на захід і заселила південноросійські степи; інша частина, очолена сельджукамі, завоювала країни Передньої Азії. Пізніше виникли багаточисельні держави (держава сельджуков, держави Сельджукидов, найбільше, — Конійський султанат ). О. зіграли важливу роль в етногенезі туркмен, азербайджанців, турок, а також гагаузів і каракалпаків.
Літ.: Бартольд Ст Ст, Гузз, Соч., т. 5, М., 1968, с. 524—27; Гордльовський Ст А., Ізбр. соч.(вигадування), т. 1, М., 1960 (див. покажчик); Агаджанов С. Р., Нариси історії огузов і туркмен Середньої Азії IX— XIII вв.(століття), Аш., 1969; Laszlo F., Die Tokuz-oguz und die Köktürken, «Analecta orientalia», Bd I, Bdpst, 1942; Hamilton J. R., Les Ouїghours а l''epoque des Cing dynasties d''aprés les documents Chinois, P., 1955; Cahen Cl., Pre-ottoman Turkey, L., 1968.
