Сельджукиди, султани тюркської огузськой династії, що правили у ряді країн Близького і Середнього Сходу в 11, — початку 14 вв.(століття): у державі сельджуков («Великі Сельджукиди», 1038—1157), в Конійськом султанаті (кінець 11 — почало 14 вв.(століття)), в Іраку і західному Ірані (Іракські С., 1118—94), в північній Сирії (Сирійські С., кінця 11 — почала 12 вв.(століття)), у Кермане (Керманськие С., 40-і рр. 11 — кінець 12 вв.(століття)). Названі на ім'я Сельджука (глави тюрк.(тюркський) огузського племені киник; жив в 10 — початку 11 вв.(століття)). Найбільші представники С. в державі сельджуков — Тогрул-бек (правив в 1038—63), Алп-Арслан (1063—1072), Мелік-шах (1072—92), Санджар (1118—57); у Кенійському султанаті — пекла-дінів Кей-Кубад (1219—36).
