Нікотин [франц. nicotine, від імені французького дипломата Ж. Нико (J. Nicot), який першим ввіз в 1560 тютюн до Франції], 1-метил-2-(3-піріділ) -пірролідін, алкалоїд наступної хімічної будови:
Летка безбарвна рідина з характерним запахом t° кіп 247 °С; на повітрі забарвлюється в коричневий колір; добре растворіма у воді і органічних розчинниках; сильна підстава. Н. міститься (у вигляді солей оцетової, лимонної і яблучної кислот) переважно в тютюні (у листі Nicotiana tabacum до 2%, в N. rustica — до 8%), виявлений і в ін. рослинах.
При курінні тютюну Н. переганяється, проникає з димом в дихательниє дороги і, всмоктуючись, діє на ганглії (вузли) вегетативної нервової системи і на т.з. холінореактівниє структури центральної і периферичної нервової системи. Дія Н. двофазне: у малих дозах — збуджуюче, у великих — пригноблююче і таке, що веде до паралічу нервової системи, зупинки дихання, припинення сердечної діяльності. Н. — один з найотруйніших алкалоїдів: декілька крапель його (100—200 міліграм , тобто кількість, що міститься в 200 г тютюну) при введенні людині можуть викликати смерть. Н. швидко всмоктується слизистими оболонками, але так само швидко виводиться і знешкоджується. Проте багатократне поглинання невеликих доз Н. при курінні викликає те, що звикається, пристрасть і хронічне отруєння. При гострому отруєнні — посилене виділення слини, нудота, блювота, пронос; інколи — розлади слуху, зору, судоми. Допомога направлена на підтримку дихання, т.к. смерть настає від паралічу дихального центру. Н. відвіку застосовується у фармакологічних і фізіологічних експериментах; лікувального вживання не має; уживається як інсектицид для боротьби з шкідниками з.-х.(сільськогосподарський) рослин у вигляді 40% водного розчину сульфату Н., водного витягу тютюну і ін. препаратів. У промисловості з Н. отримують нікотинову кислоту .
