Нормування витрати матеріальних ресурсів , в соціалістичних країнах встановлення планової міри матеріальних витрат на виробництво одиниці продукції або об'єму робіт. Норми витрати матеріальних ресурсів характеризують міру виробничого вжитку сировини, матеріалів, палива і інших елементів, складових предмети праці.
Норми до певної міри впливають на встановлювані планом пропорції в розподілі суспільної праці між галузями народного господарства і служать основою планерування внутрігалузевих і міжгалузевих зв'язків. За допомогою норм здійснюється планерування матеріальних витрат у всіх галузях народного господарства, виробляються розрахунки потреби в матеріальних ресурсах. Норми служать техніко-економічною базою розробки матеріальних балансів, використовуються при розподілі сировини матеріалів, палива, електроенергії, для контролю за їх раціональним використанням. Зниження матеріаломісткості продукції — один з головних чинників інтенсифікації виробництва і підвищення його ефективності. З розширенням масштабів суспільного виробництва, прискоренням науково-технічного прогресу і зростанням продуктивності праці незмінно підвищується питома вага матеріальних витрат в собівартості продукції. Це витікає з положення К. Маркса про те, що «... у міру розвитку продуктивної сили праці вартість сировини утворює все зростаючу складову частину вартості товарного продукту, і не лише тому, що вона цілком входить в цю останню, але також тому, що в кожній долі всього продукту обидві частини, — як частина, відповідна зносу машин, так і частина, що створюється знов приєднаною працею, — зменшуються» (Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 25, ч. 1, с. 121). Так, в 1930 матеріальних витрат в собівартості промислової продукції в СРСР складали близько 31%, в 1972 — більше 75%. Зниження матеріаломісткості продукції в країні лише на 1% рівносильно додатковому зростанню національного доходу на 4 млрд. рублів.
Норми витрати мають бути науково обгрунтованими, прогресивними і динамічними, тобто систематично передивлятися у міру організаційно-технічних зрушень у виробництві. Розробка науково обгрунтованих норм вимагає чіткій їх класифікації. За призначенням нормованих матеріалів в процесі виробництва виділяються норми витрати сировини і основних матеріалів, різних допоміжних матеріалів і паливно-енергетичних ресурсів. По мірі укрупнення норми витрати діляться на індивідуальних, групових і укрупнені среднеотрасльовиє. Під індивідуальними розуміються норми, що встановлюються на виробництво одиниці конкретної продукції в організаційно-технічних умовах виробництва певного підприємства, цеху, ділянки. Груповими називаються норми витрати, що встановлюються на виробництво однотипної продукції на ряду однорідних підприємств. Укрупнені среднеотрасльовиє норми визначаються на виробництво однорідної продукції по галузі в цілому як средневзвешенниє з прогресивних індивідуальних і групових норм. За часом планового періоду розрізняють перспективні, річні і поточні норми витрати матеріальних ресурсів. Перспективні норми служать основою перспективного (п'ятирічного) плану і мають бути розраховані на тривалий період. Річні норми використовуються для визначення потреби і розподілу матеріальних ресурсів на рік і виражають середньорічну витрату матеріальних ресурсів на виробництво одиниці продукції або робіт. Поточні норми діють на підприємствах стосовно тих, що існують в кожен даний момент організаційно-технічними умовам виробництва і застосовуються для організації постачання цехів і робочих місць матеріалами і контролю за їх раціональним вжитком.
В практиці використовуються 3 основних методу Н. р. м. р.: аналітично-розрахунковий, дослідно-виробничий і звітно-статистичний. Аналітично-розрахунковий метод найбільш прогресивний і науково обгрунтований. Він базується на поєднанні строгих техніко-економічних розрахунків величини матеріальних витрат з аналізом виробничих умов і резервів економії матеріальних ресурсів. Дослідно-виробничий метод застосовується, коли неможливо провести прямі технічні розрахунки норм з необхідною точністю, вони вводяться на основі дослідних випробувань величини матеріальних витрат у виробничих або лабораторних умовах. Звітно-статистичний метод найменш обгрунтований, з його допомогою норми встановлюються на черговий плановий період за звітно-статистичними даними про фактичну питому витрату матеріалів за минулий період.
В різних галузях промисловості і стосовно різних матеріалів методика розрахунку норм має свої особливості. Проте у всіх випадках в процесі нормування повинні визначатися безпосередньо корисна (чистовий) витрата матеріалів, технологічні відходи і інші втрати.
Розробка норм здійснюється безпосередньо на підприємствах, а їх узагальнення по галузі і контроль за дотриманням — в промислових об'єднаннях міністерствах і відомствах. Загальне методологічне керівництво Н. р. м. р. в СРСР здійснює Держплан СРСР.
Під керівництвом Держплану СРСР розробляються і упроваджуються автоматизовані системи накопичення і оновлення нормативів (АСН).
Велике значення Н. р. м. р. додається у всіх соціалістичних країнах. У Болгарії, ГДР(Німецька Демократична Республіка), Румунія нормативною роботою керує органи матеріально-технічні постачання, в Польщі і Чехословакії — центральні планові органи. Контроль за використанням матеріальних ресурсів, як правило, здійснюють центральні органи постачання спільно з галузевими міністерствами.
