Матеріальні баланси
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Матеріальні баланси

Матеріальні баланси , система показників, що характеризують ресурси якого-небудь продукту в зіставленні з потребами в нім. М. би. використовуються для виявлення міри забезпеченості виробництва відповідними видами продукції і встановлення правильних пропорцій в нар.(народний) господарстві. Розрізняють народно-господарські, територіальні і приватні М. би.

загрузка...

  В народно-господарських балансах зіставляються ресурси і потреби по отд.(окремий) видам продукції в межах всього народного господарства СРСР. Розробка цих балансів забезпечує узгодження потреб і ресурсів на даному етапі розвитку народного господарства, виявлення нових ресурсів і внутрішніх резервів для введення їх в економічний зворот, сприяє строгій економії матеріальних ресурсів, дозволяє розкривати часткові диспропорції в розвитку галузей і допомагає прийняти заходи по їх ліквідації, сприяє комплексному розвитку господарства союзних республік і економічних районів, а також накопиченню державних резервів. Народно-господарські М. би. охоплюють лише ті види продукції промисловості і сільського господарства, від яких залежить вирішення найважливіших завдань плану. Наприклад, планові М. би. розробляються по прокату чорних металів, основним кольоровим металам, вуглю, нафтопродуктам, основним видам машин і устаткування, електроенергії, найважливішим хімікатам, лісовим і будує матеріалам, промисловим і продовольчим товарам, сільськогосподарській сировині. М. би. служать обгрунтуванням виробничої програми народно-господарського плану, планів розподілу промислової і сільськогосподарської продукції і сировини між споживачами, планів товарообігу.

  народно-господарські М. би. розробляються центральними плановими органами за наступною типовою схемою:

Ресурси

Вжиток

Запаси на початок періоду

Проїзводственно-експлуатационниє потреби (виділяються основні споживачі)

Виробництво (виділяються основні виробники — республіки, міністерства)

Будівництво (виділяються основні споживачі)

Імпорт

Ринковий фонд

Інші вступи

Експорт

Залишки на кінець періоду

 

Всього ресурсів

Всього вжиток

    Територіальні М. би. розробляються по союзних республіках, економічних районах, краях і областях, а по отд.(окремий) продуктам також і по зонах виробництва і вжитку (баланси вугілля по басейнах, баланси електроенергії по енергосистемах).

  М. би. союзних республік включають наступні основні показники:

Ресурси

Вжиток

Запаси на початок періоду

Вивіз в інші республіки

Ввезення з інших республік

Проїзводственно-експлуатационниє потреби

Виробництво

Будівництво

Інші вступи

Інші потреби (по видах)

 

Запаси на кінець періоду

Всього ресурсів

Всього вжиток

    За допомогою М. би. союзних республік встановлюються пропорції в розвитку отд.(окремий) галузей промисловості і сільського господарства республіки з врахуванням необхідності задоволення як загальносоюзних потреб, так і потреб даної республіки.

  До приватних М. би. відносяться баланси, що складаються по сортах і профілях металу, сортах і марках вугілля і тому подібне Всі найважливіші М. би. знаходять узагальнене вираження в двох різновидах міжгалузевого балансу — натуральному і вартісному (див. Баланс міжгалузевої ).

  Баланси розробляються на основі використання всієї сукупності методів, вживаних в планеруванні народного господарства (економічний аналіз, техніко-економічні розрахунки, балансовий і економіко-математичні методи). Найважливіше значення має балансовий метод. У основі всіх балансових побудов лежить рівняння: залишки продукції на початок періоду плюс вступ ресурсів дорівнює залишкам на кінець періоду плюс витрати протягом періоду. У цьому виявляється внутрішня єдність і взаємозалежність всіх елементів суспільного виробництва. Найважливіше і найважче — добитися оптимальною в даних конкретних умовах структури ресурсів і їх використання, що забезпечує підвищення ефективності суспільного виробництва.

  Ресурси, що поступають від виробництва, визначаються відповідно до виробничої програми; від імпорту — на основі експортно-імпортного плану; залишки на початок року у постачальників — в розрахунковому порядку на основі поточних статистичних матеріалів. Всі джерела ресурсів в балансі даються з виділенням основних постачальників.

  Розрахунок потреби в конкретному вигляді продукції грунтується на показниках відповідної програми розвитку галузі, району, об'єднання, підприємств або установ невиробничої сфери і на прогресивних нормах витрати матеріалів на одиницю продукції або роботи, а також нормах товарних запасів і використання устаткування. При визначенні потреби в матеріальних ресурсах враховується, окрім планованого випуску продукції, стан незавершеного виробництва.

  Ув'язка ресурсів продукції з потребами, які задовольняються в плановому періоді, передбачає дослідження додаткових джерел зростання виробництва за рахунок повнішого використання виробничих потужностей, зростання продуктивності праці, мобілізації внутрішніх ресурсів, технічно і економічно обгрунтованого зниження питомих витрат матеріальних ресурсів, заміни дефіцитних видів продукції менш дефіцитними. На різних рівнях планерування визначення потреби в засобах виробництва має свої специфічні особливості. Чим нижче рівень, тим більше значення має прямий розрахунок потреби на виробництво продукції або робіт по конкретних, деталізованним нормам. На рівні загальнодержавного плану розрахунки потреби ведуться на основі укрупнених звідно-планових норм.

  В системі М. би. найбільше економічне значення мають баланси металу, устаткування і машин, палива, електроенергії, сільськогосподарської сировини для переробки, товарів народного вжитку.

 

  Літ.: Бор М. З., Основи планерування народного господарства СРСР, М., 1971; Коропів П. П., Розподіл засобів виробництва в нових умовах, М., 1972; Новачків Би. Ф., Матеріальні баланси, М., 1972.

  М. З. Бор.