Матеріаломісткість , один з основних показників економічної ефективності суспільного виробництва. М. характеризує питома (що доводиться на одиницю продукції) витрата матеріальних ресурсів (основних і допоміжних матеріалів, палива, енергії, амортизації основних фондів) на виготовлення продукції. М. може вимірюватися у вартісному і натуральному вираженні. Показник М. використовується при аналізі виробничо-господарської діяльності промислових підприємств, зокрема собівартості продукції, при порівняльному аналізі питомих витрат в різних галузях промисловості, а також при укрупнених методах планерування матеріально-технічних ресурсів, встановлення оптових цін на нову продукцію і тому подібному.
В рамках народного господарства для виключення впливу повторного рахунку М. треба обчислювати по кінцевому продукту, тобто по тій частині сукупного продукту яка характеризує результат процесу суспільного виробництва. Залежно від галузі виробництва числове вираження показника М. змінюється: 0,54 — для торф'яної промисловості, 0,807 — в середньому по всій промисловості СРСР. Розрахунок М. ведеться або по нормах (нормативна величина М н ) або за фактичними даними (фактична величина М ф ). Перевищення показника М ф над М н показує резерви зниження М. Уменьшеніє М. має велике народно-господарське значення: воно обумовлює скорочення витрат праці, упредметненої в заощаджених матеріальних ресурсах, і збільшення випуску продукції при тих же виробництв, фондах, сприяє зниженню собівартості, підвищенню рентабельності. Основні дороги скорочення М. — вживання найбільш економічних сортів, розмірів і марок матеріалів, їх попередня обробка (наприклад, збагачення корисних копалини), зменшення відходів в процесі виробництва (точні методи литва і штампування), встановлення оптимальних запасів міцності при конструюванні виробів і інше (див. Економічна ефективність соціалістичного виробництва ).
