Науково-популярна література, твори про науку і її творців, призначені для неспеціалістів в даної області знання. Перетворення науки на продуктивну силу, високі темпи її розвитку, зростаюча диференціація і інтеграція, її соціальний характер залучають до Н.-п. л. увага читачів різних рівнів освіти і віку. У СРСР видається Н.-п. л. як для висококваліфікованих фахівців іншого профілю або суміжних областей знання, так і для малопідготованих читачів, а також для підлітків, дітей.
Н.-п. л. включає твори про основи і окремі проблеми фундаментальних і прикладних наук, біографії діячів науки, опис подорожей і т.д., написані в різних жанрах. Проблеми науки і техніки розглядаються в них з історичних позицій, у взаємозв'язку і розвитку «... не як склад готових відкриттів і винаходів...», а як арена боротьби «... де конкретна жива людина долає опір матеріалу і традиції» (Гіркий М., Собр. соч.(вигадування), т. 27, 1953, с. 108).
Кращі популярні вигадування пропагують досягнення передової науки у формі, найбільш доступній читачам, яким вони призначені. У поетичній формі були написані перший в Європі популярний твір про науку — «Про природу речей» Лукреция Кара і «Лист про користь скла» М. Ст Ломоносова. З бесід виникли «Історія свічки» М. Фарадея і «Життя рослини» До. А. Тімірязева. Відомі популярні вигадування, написані у формі календаря природи, етюдів, нарисів, «інтелектуальних» пригод і т.п.
В Росії перші друкарські популярні твори про науку з'явилися в 1-ій чверті 18 ст Перші російські журнали «Примітки» до «Санкт-петербурзьких відомостей» (1728—42) і «Щомісячні вигадування, до користі і звеселяння службовці» (1755—64) були по перевазі науково-популярними. Передові росіяни учені, починаючи с М. Ст Ломоносова, були пропагандистами науки. Праця І. М. Сеченова «Рефлекси головного мозку» — зразок високої науковості і яскравої популяризації — завдав удару по ідеалізму і містицизму. А. І. Герцен створив блискучі зразки популяризації філософії і природознавства серед читачів різних вікових категорій. Окремі проблеми популяризації розглянуті Ст Р. Белінським, Н. А. Добролюбовим, Н. Р. Чернишевським. У статті Д. І. Пісарева «Реалісти» сформульовані основні вимоги до популярного викладу. Величезний вплив на формування світогляду цілого покоління зробила популяризаторська діяльність До. А. Тімірязева. Наукові відкриття кінця 19 — почала 20 вв.(століття) викликали підвищений інтерес до літератури про науку в широких кругах читачів, що привело до зростання випуску Н.-п. л. Величезна заслуга в популяризації наукових знань належить Ф. Ф. Павленкову, що видав «Бібліотеку корисних знань», «Науково-популярну бібліотеку» Ст Ст Лункевіча, серію «Життя чудових людей» (200 книг) і ін. У Росії виходили науково-популярні книги західно-європейських учених, наприклад «Світові загадки» Е. Геккеля, «Життя тварин» А. Е. Брема і багато інших. Для розвитку теорії популяризації велике значення мали праці Ст І. Леніна, звернені до масового читача, його вислови про мету таких виступів, метод викладу. Після Жовтневої революції 1917 організація систематичної пропаганди і популяризації науки була складовою частиною діяльності Комуністичної партії. У 1919 в Госиздате був утворений науково-популярний відділ, який випустив ряд загальноосвітніх серій для читачів різних категорій («Наука для всіх», «Начатки науки», «Книжкова полиця робітника», «Природа довкола нас» і ін.). Поряд з популярними творами класиків російської науки серії включали кращі твори зарубіжних популяризаторів — До. Фламмаріона, Же. А. Фабра, Дж. Тіндаля і ін. Діяльність М. Горького — ініціатора, організатора і редактора багатьох видань — сприяла появі творів, що пропагують наукові знання і успіхи соціалістичного будівництва («Розповідь про великий план», «Гори і люди» М. Ільіна, «Кара-Бугаз» К. Г. Паустовського і т.д.). Значним вкладом в створення популярної біографічної літератури став випуск журнально-газетним об'єднанням, а потім видавництвом «Молода гвардія» серії «Життя чудових людей». Великий вплив на популяризацію науки зробив С. І. Вавілов, який керував виданням Н.-п. л. у АН(Академія наук) СРСР, був автором популярних праць. Багато творів, створених ученими, письменниками, журналістами, — Ст А. Обручевим, А. Е. Ферсманом, Я. І. Перельманом, О. Н. Пісаржевським, Би. С. Жітковим, Ст Ст Біанки, І. А. Халіфманом, Ст І. Орловим, Д. С. Даніним, Я. К. Головановим і ін., значно розширили уявлення читачів про різні явища науки. Радянська Н.-п. л. розповідає про розвиток і досягнення вітчизняної і зарубіжної науки і техніки, сприяючи формуванню марксистсько-ленінського світогляду і залученню широких мас до активної участі в науково-технічній революції, в боротьбі за виконання програми побудови комуністичного суспільства.
В 1972 в СРСР видано 2093 науково-популярних книги і брошури накладом 66,5 млн. екз.(екземпляр) (у 1940 — 1145 назв накладом 12,8 млн. екз.(екземпляр)). Популяризації досягнень сучасної науки присвячені щорічники «Наука і людство», «Еврика», «Дороги в незнаємоє», багато журналів.
За кордоном серед сучасних творів, що популяризували наукові знання, особливо виділяються книги А. Азімова, Л. де Бройля, М. Гарднера, А. Кларка, Же. Кусто, Р. Сиборга, Т. Хейердала.
Літ.: Ленін Ст І., Про журнал «Свобода», Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 5, с. 358—59; його ж, Про значення войовничого матеріалізму, там же, т. 45, с. 26; Гіркий М., Про теми, Собр. соч.(вигадування) у 30 тт., т. 27, М., 1953, с. 97—109; Івіч А., Поезія науки, М., 1967; Лазаревич Е. А., Мистецтво популяризації, М., 1960; Розгін Л. Е., Чаклунство популяризатора, [2 видавництва], М., 1966; його ж, Живий голос науки, М., 1970; Формули і образи, М., 1961.
