Науково-виробниче кіно, один з видів наукового кіно, що включає фільми прикладного значення, що пропагують нову техніку і прогресивні методи праці в народному господарстві. Такі фільми називаються також технико-пропагандістськимі, хоча вони не завжди присвячені технічним проблемам. На відміну від науково-популярного кіно Н. -п. до. орієнтується на масову, але спеціалізовану аудиторію — працівників окремих галузей промисловості, будівництва, транспорту, сільського господарства. Завдання Н.-п. до. визначають вміст і форму фільмів, які зазвичай створюються на документальному матеріалі, в жанрі науково-публіцистичних нарисів. Н.-п. до. у СРСР виникло в 1920, коли за ініціативою В. І. Леніна були створені перші виробничі фільми: «Способи видобутку торфу», «Торфосос в роботі». У «Тезах про виробничу пропаганду» (чорновий нарис) Ленін ввів спеціальний пункт про кіно: «Ширше і систематичне використання фільмів для виробничої пропаганди» (Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 42, с. 16). Про фільми, призначені для виробничої пропаганди, надалі говориться в багатьох документах кінокомітету і кинофотоотдела Народного комісаріату освіти, за ними закріплюється назва — кінокартини науково-виробничого характеру. Особливо широкий розвиток Н.-п. до. отримує в 30-і рр. у зв'язку з висуненням на перший план проблеми підготовки кадрів, підвищення кваліфікації робочих масових професій. За допомогою Н.-п. до. пропагувалися створення перших автоматичних ліній, нові прийоми швидкісної обробки металів, поєднання професій і ін. Фільми знайомили колгоспників з науковими основами рільництва і тваринництва, з досвідом кращих господарств, бригадирів і ланкових. У Н.-п. до. використовуються спеціальні засоби кінозйомки наприклад швидкісна у фільмі «Новатори верстатобудування» (1956), мікрос'емки у фільмі «Розповідь про молоко» (1959) і ін. У 60 — початку 70-х рр. Н.-п. до. пропагує також використання автоматики, радіоелектроніки, лазерної, ультразвукової техніки, ЕОМ(електронна обчислювальна машина) в різних галузях господарства, популяризував досвід передових підприємств, наукову організацію праці і планерування.
В СРСР науково-виробничі фільми створюються на багатьох кіностудіях науково-популярних і хронікально-документальних фільмів, а також у відділах наукових фільмів ряду кіностудій. Проводяться фестивалі Н.-п. до. по промисловості, будівництву, транспорту, сільському господарству, періодично організовувані зацікавленими відомствами спільно з Держкіно і Союзом кінематографістів СРСР.
Н.-п. до. існує у всіх промислово розвинених країнах. У капіталістичних державах фільми по інтенсифікації і раціоналізації виробництва, техніці безпеки і ін. випускаються кіностудіями, що належать крупним трестам, концернам і синдикатам. У соціалістичних країнах виробничі кінокартини знімаються на державних кіностудіях науково-популярних і документальних фільмів. Проводяться міжнародні кінофестивалі Н.-п. до. у Будапешті (раз в 3 роки), Брюсселі (раз в 2 роки), Бєлграді (раз в 2 роки), Антверпені (раз в 3 роки). Рада європейських промислових асоціацій владнує щорік фестиваль індустріальних фільмів.
Літ.: Згуріді А., Васильків І., Наукове кіно в СРСР, 2 видавництва, М., 1959; Моргенштерн Ст Ст, На головному напрямі, в збірці: Науково-популярний фільм, ст 1, М., 1959; Васильків І., Екран і наука, М., 1967; його ж, Ідея і тема в науково-популярному сценарії і фільмі, М., 1967.
