Народне господарство, комплекс (сукупність) галузей виробництва даної країни, взаємозв'язаних між собою розподілом праці, що історично склався.
Н. х. включає галузі сфери матеріального виробництва, де створюється суспільний продукт (див. Виробництво ), і галузі невиробничої сфери, результат функціонування яких — послуги нематеріального характеру (див. Невиробнича сфера ). Матеріальне виробництво, у свою чергу, підрозділяється на галузі, що виробляють засоби виробництва (I підрозділ суспільного виробництва), і галузі, що виробляють предмети вжитку (II підрозділ. (див. Відтворення .)
Соціально-економічна природа Н. х., його структура і темпи розвитку визначаються характером пануючих в даному суспільстві виробничих стосунків.
Н. х. як єдине ціле вперше складається при капіталізмі в процесі утворення національних держав, унаслідок розвитку продуктивних сил, поглиблення суспільного розподілу праці, спеціалізації галузей виробництва, виникнення національного ринку і крупного машинного виробництва. Н. х. при капіталізмі грунтується на приватній власності на засоби виробництва, на експлуатації найманої праці і розвивається відповідно до економічних законів капіталізму анархічно, циклічно, підкоряючись основній меті капіталістичного виробництва — гонитві за прибутком. Основні багатства тут знаходяться у власності відносно невеликої частини суспільства — у крупних капіталістів. Посилення втручання буржуазної держави в економіку не в стані здолати антагоністичних протиріч і стихійного характеру Н. х. капіталістичних країн, періодично виникаючих криз, валютних потрясінні, інфляції, безробіття і т.д. Так, після кризи 1969—71 сповільнилися темпи економічного розвитку більшості капіталістичних країн. У 1972 в розвинених капіталістичних країнах лише в оброблювальній промисловості недовикористання від 20 до 25% потужностей виробничого апарату. За офіційними даними у 1973 в цих країнах загальне число безробітних склало близько 11 млн. чіл.
При соціалізмі Н. х. базується на суспільній власності на засоби виробництва, вільній від експлуатації праці працівників, реальному здійсненні права на працю і загальності праці, Розвиток соціалістичного Н. х. відбувається планомірно і високими темпами на основі економічних законів соціалізму в цілях «... забезпечення повного добробуту і вільного всестороннього розвитку всіх членів суспільства» (Ленін Ст І., Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 6, с. 232). Тому весь створюваний в соціалістичному Н. х. сукупний суспільний продукт належить трудящим. Найважливіша особливість соціалістичного Н. х. — поєднання централізованого управління з активною участю виробничих колективів, місцевих органів і всіх трудящих в управлінні, що дозволяє якнайповніше і ефективно використовувати що є матеріальні і трудові ресурси на користь всього суспільства і кожного його члена. У СРСР Н. х. всіх союзних республік формується і розвивається як єдиний, взаємозв'язаний економічний комплекс, що забезпечує на основі соціалістичного суспільного розподілу праці поєднання економічних інтересів окремих республік і країни в цілому. Відповідно до прийнятої ЦСУ класифікації Н. х. СРСР включає: галузі сфери матеріального виробництва — промисловість будівництво, сільське господарство, лісове господарство, вантажний транспорт, зв'язок (по обслуговуванню підприємств матеріального виробництва), торгівлю, громадське харчування, матеріально-технічне постачання, заготовки сільськогосподарських продуктів; галузі невиробничої сфери — пасажирський транспорт, зв'язок (по обслуговуванню невиробничих установ і населення), житлове господарство, комунальне господарство і побутове обслуговування, охорону здоров'я, фізкультуру соціальне забезпечення, народну освіту, науку і наукове обслуговування, мистецтво, фінанси, кредит, страхування, управління.
Соціалістичне суспільство забезпечує необхідні умови для планомірного формування прогресивної галузевої структури Н. х., що відповідає завданням будівництва матеріально-технічної бази комунізму, безперервного зростання ефективності суспільного виробництва і підвищення добробуту народу. Під впливом науково-технічної революції, безперервного вдосконалення техніки, зростання продуктивності суспільної праці і ін. чинників ускладнюється галузева структура Н. х. В ході соціалістичного будівництва в СРСР невимірний зросли масштаби Н. х., його основою стали багатогалузева індустрія, крупне сільське господарство, передова наука. У 1972 промислова продукція СРСР зросла в порівнянні з 1922 в 320 разів, виробництво засобів виробництва (група «А») — в 822 рази виробництво предметів вжитку (група «Б») — в 101 раз. У 1972 питома вага виробництва засобів виробництва (група «А») в загальному об'ємі промислової продукції склала 73,6% (у 1922 — 32%), виробництва предметів вжитку (група «Б») — 26,4% (у 1922 — 68%). Виникли десятки нових галузей Н. х. (авіаційна, автомобільна, електронна, нафтохімічна, радіопромисловість, приладобудівна, газова промисловість, атомна енергетика і т.д.).
В 9-ій п'ятирічці (1971—75) здійснюються крупні структурні зміни в Н. х. СРСР. Забезпечуються не лише високі темпи зростання виробництва засобів виробництва і виробництва предметів вжитку, але і значне їх зближення при збереженні переважних темпів зростання виробництва засобів виробництва, що є закономірністю розвитку соціалістичної економіки. Це дозволяє здійснювати технічне переозброєння, розвивати матеріально-технічну базу всіх галузей Н. х., особливо сільського господарства і виробництва предметів вжитку. Серйозні зрушення відбуваються в структурі кожного підрозділу. Так, в I підрозділі швидшими темпами розвиваються прогресивні галузі — машинобудування, хімія і нафтохімія, виробництво пластичних мас і синтетичних смол, приладів і засобів механізації і автоматизації, які визначають науково-технічний прогрес, забезпечують зниження витрат виробництва, збільшення виходу кінцевої продукції, підвищення продуктивності праці, виробництво знарядь праці, особлива увага при цьому приділяється створенню систем машин для здійснення комплексної механізації виробничих процесів, їх автоматизації, освоєнню якісно нових конструкцій машин, збільшенню їх одиничних потужностей. Істотно покращується структура і підрозділи, підвищуються темпи розвитку галузей сільського господарства, сфери послуг і т.д. Більш швидкими темпами збільшується виробництво промислових товарів за рахунок зростання долі з.-х.(сільськогосподарський) продукції, що поступає в промислову переробку, і прискореного зростання виробництва товарів тривалого користування.
Корінні переваги Н. х. при соціалізмі знаходять наочне вираження і у вищих темпах зростання соціалістичного виробництва, і в неухильному підвищенні життєвого рівня трудящих. Так, за 1951—73 середньорічні темпи приросту національного доходу СРСР склали 8,3%, а в США — 3,6%; промисловій продукції в СРСР — 9,7%, продукції сільського господарства — 4%, а в США — відповідно 4,6% і 2,1%. Н. х. СРСР (1973) за об'ємом виробництва більшості галузей промисловості займає провідні позиції, а по ряду важливих видів продукції (вугілля, чавун, залізняк, кокс, цемент, трактори, тепловози і електровози магістральні і т.д.) — 1-е місце в світі.
Н. х. соціалістичних країн економічно зв'язані між собою, утворюючи світову систему соціалізму . Особливо тісні економічні і науково-технічні взаємозв'язки склалися і розвиваються між країнами — членами СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) на основі міжнародного соціалістичного розподілу праці, що відображає об'єктивний процес соціалістичної інтеграції (див. Інтеграція соціалістична економічна ). Розвиток всесторонніх і міцних зв'язків в області науки, техніки, виробництва сприяє формуванню прогресивної галузевої структури Н. х. у кожній з цих країн, зближенню і вирівнюванню рівнів їх економічного розвитку, забезпечує високі темпи зростання Н. х., якнайповніше використання продуктивних сил всієї співдружності країн СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги), зростання економічної могутності світової соціалістичної системи в цілому, В порівнянні з 1948 національний дохід країн — членів СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги), разом узятих, в 1973 збільшився більш ніж в 8 разів, а обсяг промислового виробництва — більш ніж в 12 разів. За цей же час сукупний національний дохід розвинених капіталістичних країн збільшився в 3,2 разу, а промислове виробництво — приблизно в 4 рази.
Ленінська політика мирного співіснування двох систем виходить з необхідності всемірного розвитку широких і міцних довготривалих економічних зв'язків СРСР і ін. соціалістичних країн з країнами капіталістичної системи, що повинне стати гарантією міцного і тривалого світу на планеті. Міжнародне економічне співробітництво дозволяє Радянському Союзу і країнам соціалістичної співдружності практично і швидко реалізувати економічний ефект від спеціалізації і кооперації виробництва в масштабах соціалістичного розподілу праці і усесвітнього розподілу праці; швидше залучати до господарського звороту все нові природні ресурси, прискорювати розвиток народного господарства своїх країн.
Літ.: Маркс До., Капітал, т. 2, Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 24, гл.(глав) 18—21; Ленін Ст І., З приводу так званого питання про ринки, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 1; його ж, Розвиток капіталізму в Росії, там же, т. 3; Програма КПРС, М., 1974; Матеріали XXIV з'їзду КПРС, М., 1974; Лященко П. І., Історія народного господарства СРСР, т. 1—3, М., 1956; Економічна історія капіталістичних країн, під ред. Ст Т. Чунтулова, М., 1973.
