Народно-визвольна війна в Китаї 1946—49, громадянська війна між силами, керованими Комуністичною партією Китаю (КПК), і контрреволюційним блоком поміщиків і компрадорської буржуазії, політичною партією якого був гоміньдан, підтриманий США. Ця війна з'явилася завершуючим етапом народно-демократичної революції, що знищила феодально-поміщицький гніт і засилля іноземного імперіалізму в Китаї.
До кінця 2-ої світової війни 1939—45 фактично існували два Китай: територія, контрольована гоміньданом, і що знаходилися під керівництвом КПК звільнені райони. Громадянській війні в загальнокитайському масштабі передував період переговорів між КПК і гоміньданом за посередництва дипломатії США (кінець серпня 1945 — червень 1946), під час яких військові дії між гоміньдановськимі військами і народними озброєними силами (з 1947 — Народно-визвольна армія — НОА) на різних ділянках фактично не припинялися. Тому в літературі зустрічається також датування Н.-о. ст в До. 1945—49. Влітку 1946 гоміньдановськоє уряд за підтримки США кинув свою армію в загальне настання на звільнені райони. 26 червня 300 тис. гоміньдановських солдатів почали настання на звільнений район Центральної рівнини, що захищається 60 тис. бійців. Використовуючи перевагу в чисельності (4,3 млн. солдатів проти 1,2 млн. в НОА) і озброєнні, а також військову допомогу США (ядро гоміньдановськой армії склали 45 дивізій, озброєних американською зброєю), війська гоміньдана захопили частину територій звільнених районів, у тому числі р. Яньань (березень 1947), де до цього знаходився ЦК КПК, і ін. міста. Втрати гоміньдановцев за перший рік війни склали 1 млн. солдатів і офіцерів. До липня 1947 армія гоміньдана після додаткових мобілізацій складала 3,7 млн. чіл., НОА — 2 млн. чіл.
В середині 1947 НОА перейшла в контрнаступ. Передумовами її успіхів були підтримка народними масами справедливих цілей народно-визвольної війни: знищення системи феодальної експлуатації, конфіскація бюрократичного капіталу, звільнення Китаю від іноземної залежності, створення народно-демократичних буд і ін., а також розкладання гоміньдановського тилу і уміла стратегія і тактика НОА. Аграрна реформа, яку КПК почала проводити в 1946 в звільнених районах, забезпечувала активну участь селянства звільнених районів в революції (поповнення і постачання НОА, участь в партизанському русі в гоміньдановськом тилу). Широкі верстви населення в гоміньдановських районах виступали проти антинаціональної політики уряду Чан Кай-ши, що сприяла закабаленню Китаю імперіалізмом США (китайсько-американський договір від 4 листопада 1946 і інші договори і угоди), проти посилення експлуатації робітників і селян, економічної розрухи, проти пригноблення національних меншин. У гоміньдановських районах відбувалися масові страйки, демонстрації, селянські повстання. Зростала опозиція гоміньдановському режиму з боку національної буржуазії і інтелігенції. Складався єдиний народно-демократичний фронт під керівництвом КПК. Важливим чинником успіхів демократичних сил Китаю була підтримка з боку радянського народу і прогресивних сил всього світу. Розгром в серпні 1945 Озброєними Силами СРСР японської армії Квантунськой створив сприятливі умови для перемоги китайської революції. Радянське командування передало НОА трофейне японське озброєння і боєприпаси (декілька тисяч знарядь, мінометів, гранатометів, сотні танків і літаків, кораблі Сунгарійськой флотилії і ін.), радянські фахівці допомогли у відновленні ж.-д.(железнодорожний) транспорту і промисловості в Північно-східному Китаї. Звільнені райони Північно-східного Китаю були фактично головним стратегічним плацдармом НОА в період війни. Радянський Союз зривав плани розширення інтервенції США в Китаї. Великою підтримкою для китайського народу була боротьба СРСР за виведення американських військ з Китаю.
Контрнаступ НОА почалося влітку 1947 проривом з південно-західної частини Шаньдуна на південь польової армії Центральної рівнини (командувач Лю Бо-чен). До 30 вересня вона вийшла до р. Янцзи. У вересні — жовтні 1947 польова армія Східного Китаю (командувач Чень І) розвернула настання в провінції Шаньдун, Хенань, Аньхой і Цзянсу. Одночасно ін. з'єднання НОА також вели наступальні операції. В кінці 1948 — початку 1949 сталися три вирішальні операції народно-визвольної війни. 12 вересня — 2 листопада 1948 військ НОА Північно-східного Китая під командуванням Лінь Бяо провели Ляоси-Шеньянськую (Ляошеньськую) операцію в південній Маньчжурія, перерізували наземні і морські комунікації між Північно-східному і Північному Китаєм. Маньчжурське угрупування армії гоміньдана було повністю розгромлене. Після цієї операції НОА за чисельністю перевершила армію гоміньдана (3 млн. проти 2,9 млн.). Війська НОА були зведені в 4 фронти: 1-я польова армія під командуванням Пен Де-хуая (Північно-західний Китай); 2-я польова армія під командуванням Лю Бочена (Центральний Китай); 3-я польова армія під командуванням Чень І (Східний Китай); 4-я польова армія під командуванням Лінь Бяо (Північно-східний Китай). Три групи військ, що діяли в Північному Китаї, підкорялися безпосередньо Генштабу НОА. 7 листопада 1948 — 10 січня 1949 сталася Хуайхайськая битва в Східному Китаї (між р. Хуайхе і Жовтим морем), 2-я і 3-я польові армії знищили найбільше угрупування противника під командуванням Ду Юй-міна, що складалася з 22 армій (56 дивізій). Війська НОЛ на широкому фронті вийшли до р. Янцзи на ближні підступи до гоміньдановськой столиці Нанкину. 5 грудня 1948 — 31 січня 1949 військ 4-ої польової армії і двох груп військ Північного Китаю здійснили розгром крупного угрупування противника, що знаходилося під командуванням Фо Цзо-і в Північному Китаї (Бейпін-Тяньцзінь-калганськая операція). У квітні 1949 в Бейпіне (Пекіні) відбувалися переговори між делегаціями КПК і гоміньдана і була досягнута угода про припинення громадянської війни на основі умов, висунутих КПК. Оскільки гоміньдановськоє уряд відмовився затвердити угоду, 21 квітня 1949 НОА відновила настання, форсувавши р. Янцзи. До початку 1950 була в основному звільнена континентальна частина Китаю, окрім Тибету. Гоміньдановци бігли на о. Тайвань під захист озброєних сил США. Народно-визвольна війна закінчилася перемогою революційних сил. 30 вересня 1949 Народний політична консультативна рада Китаю утворила Центральний народний уряд. 1 жовтня 1949 було проголошено утворення КНР(Китайська Народна Республіка). Народно-демократична революція в Китаї отримала перемогу.
Літ.: Новітня історія Китаю. 1917—1970, М., 1972; Астафьев Р. Ст, Інтервенція США в Китаї і її поразка. (1945—1949), М., 1958; Глунін Ст І., Третя громадянська революційна війна в Китаї (1946—1949), М., 1958; Ляо Гая-місяців, Чжунго женьмінь цзефан чжаньчжен цзянь-ши (Коротка історія визвольної війни китайського народу), Пекін, 1953.
