Морфологія (від греч.(грецький) morphe — форма і ...логия ) , частина системи природної мови, що забезпечує побудову і розуміння його словоформ ; розділ лінгвістики, що вивчає цю частину системи мови. М. як лінгвістична дисципліна включає 2 основних розділу: учення про словотворенні (деривати) і учення про словозміні (парадігматіке). До М. часто відносять також морфонологию . Розрізняють загальну, або теоретичну, М. і приватні, або описові, М. (М. конкретних мов). Основною одиницею М. є морфа — мінімальний сегментний знак природної мови, тобто знак, що реалізовується ланцюжком фонем і не уявний через інші знаки; у загальному випадку морфа є частиною словоформи, яка може включати одну або декілька морф. Всяка морфа є представником визначеною морфеми .
Завдання загальною М. полягає в вирішенні 4 основних проблем: 1) інвентаризація і дослідження некореневих значень, що виражаються в різних мовах в межах словоформ; розробка теорії таких значень, званих морфологічними. Морфологічні значення (і відповідні категорії) діляться, з одного боку, на семантичних і синтаксичних (обумовлювані синтаксичними зв'язками в пропозиції), з іншого боку — на словотворчих і словоїзменітельниє. Наприклад, словотворчі семантичні — зменшувальна («ніс — носик»), місце, де... («читати — читальня»); словотворчі синтаксичні — віддієслівні іменники («перебудовувати — перебудова»), отименниє прикметники («ніс — носовий»); словоїзменітельниє семантичні — число в іменників («ніс — носи»), час і вигляд в дієслова («читає — читав», «одягався — одягнувся»); словоїзменітельниє синтаксичні — рід, число і відмінок в прикметників.
2) Інвентаризація і дослідження способів, вживаних в різних мовах для вираження тих або інших значень в межах словоформ; розробка теорії таких способів, званих морфологічними. Відомо 5 основних класів морфологічних способів, які розпадаються на сегментних, тобто пов'язані з морфамі (а-г), і супрасегментниє, тобто пов'язані лише з просодичними морфологічними одиницями (д): а) складання, у тому числі корне-, осново- і словоскладання (русявий. «блок-схема» «жовто-бурий», франц.(французький) un rendez-vous — «побачення», буквально «явите вас»); би) афіксація: префіксация (русявий. «посильніше»), фіксація (русявий.«чита-тель», «нос-и») поста, інфіксация [лат. vi-n-з(o) — «перемагаю» при vic(ī) — «я переміг»], інтерфіксація (русявий. «бетон-о-мішалка»), циркумфіксация [йому. gesag-t — «сказаний» при sag(en) — «говорити»] і трансфіксация (араб. r-а-sm — «малюнок» при r-u-s-ū-m — «малюнки»); у) модифікація (зміна морфи, що означає): чергування (англ. tooth — «зуб» при teeth — «зуби») і повтор (індонез. karangan — «стаття» при karangan-karangan — «статті»); г) конверсія (зміна синтактіки морфи, тобто її сполучуваності): англ.(англійський) (to) cook — «варити» при (the) cook — «кухар»; д) супрафіксация (вираження значення певним просодичним явищем — тоном, наголосом і т. п.).
3) Інвентаризація і дослідження можливих формально-смислових стосунків між словоформами або частямі словоформ, наприклад синонімії (губно-губний — білабіальний), омонімії (брак «одруження» — брак «дефект») і словотворчій проїзводності [«ніс — носик», «спа-(ть) — спа-льня»].
4) Розробка загальної теорії морфологічних моделей, які створюються приватними М., у тому числі побудова системи понять, встановлення критеріїв морфологічної членімості словоформ, визначення типів морфологічних правил і тому подібне
Завдання приватною М. полягає в створенні на базі принципів, М., що висуваються загальною, морфологічної моделі даної мови, що відображає що об'єктивно існують в мозку носіїв мови закономірності і що є системою правив, задаючих відповідність між що означає будь-якої словоформи і спеціальним абстрактним її описом (завглибшки-морфологічною виставою).
Літ.: Реформатський А. А., Введення в мовознавство, 4 видавництва, М., 1967; Залізняк А. А., Російська іменна словозміна, М., 1967; Блумфілд Л., Мова, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1968; Еськова Н. А., Мельчук І. А., Санников Ст З., Формальна модель російської морфології, т. 1, ч. 1. Формоутворення іменників і прикметників, М., 1971; Винограду Ст Ст, Російська мова. (Граматичне вчення про слово), М., 1972; Загальне мовознавство. Внутрішня структура мови, М., 1972; Кубрякова Е. С., Основи морфологічного аналізу, М., 1974; Hockett Ch. F., A course in modern linguistics, N. Y., 1959; Nida Е., Morphology. The descriptive analysis of words, 2 ed., Ann Arbor, 1965; Harris Z. S., Structural linguistics, Chi. — L., 1963.
