Словозміна, освіта для кожного слова (окрім слів незмінних частин мови) його парадигми, тобто всіх його словоформ і всіх його аналітичних форм . При С. тотожність слова (лексеми) не порушується (тобто ми маємо справу з одним і тим же словом в різних граматичних формах), на відміну від словотворення, де від одного слова утворюються інші, відмінні від нього слова. С. в деякому класі слів є зміною по певній граматичній категорії або категоріям (які називаються словоїзменітельним і для даного класу слів). Наприклад, для русявий.(російський) іменників С. полягає в зміні по відмінках і по числах: «сад», «саду», «саду» і т. д., «сади», «садів», «садам» і т. д. С. імен (тобто іменників, прикметників, числівників, займенників) інколи називається також відміною, а С. дієслів — відмінюванням (проте у вужчому сенсі відміна позначає лише зміну імен по відмінках, відмінювання — лише утворення особистих форм дієслів). У якості синоніма терміну «З.» може уживатися також термін «формоутворення»; проте деякі лінгвісти вживають останній в декілька іншому значенні. Кордон між С. і словотворенням не абсолютна: можливі проміжні явища. Тому в питанні про кордонах С. в конкретній мові в ряду лінгвістів є деякі розбіжності; наприклад, спірним є питання про те, чи входить в російському С. утворення видів дієслова.
Частина С., що охоплює утворення словоформ (але не аналітичних форм), називається також морфологічним С. або С. у вузькому сенсі. Морфологічне С. розвинено в різних мовах у вельми різній мірі; наприклад, воно сильно розвинене в санскриті, латині, російському, угорському, арабському мовах, слабо — в англійській мові. У аморфних мовах морфологічне С. може бути взагалі відсутнім.
Літ.: Фортунатов Ф. Ф., Вибрані праці, т. 2, М., 1957, с. 312—331; Смірніцкий А. І., До питання про слово (проблема «тотожності слова»), в збірці: Труди Інстітута мовознавства АН(Академія наук) СРСР, т. 4, М., 1954; Ковалів П. С., Про принципи вивчення граматики, М., 1961; Залізняк А. А., Російська іменна словозміна, М., 1967.
