Аналітичні форми в мові, складні, описові словосполуки, що складаються з допоміжного і полнозначного слова і функціонують як граматична форма останнього («читатиму» — А. ф. майбутнього часу дієслова «читати», «найкрасивіший» — А. ф. чудовій мірі прикметника «красивий»; англ.(англійський) I have seen, франц.(французький) J''ai vu, йому.(німецький) Ich habe gesehen — «бачив»). А. ф. мають те ж лексичне значення, що і вхідне в них полнозначноє слово, або відрізняючись від нього додатковим смисловим відтінком, або виражаючи певні стосунки між ним і ін. членами речення. Допоміжне слово А. ф. не повинно приєднувати додаткове лексичне значення до полнозначному слова (словосполуку «почну читати» не належить к А. ф. дієслова «читати», оскільки слово «почну» вносить додаткове значення початку дії). Допоміжне слово є постійним а полнозначноє — змінною частиною А. ф., що забезпечує продуктивність А. ф.
А. ф. часто функціонують паралельно з синтетичними формами, утворюючи еквівалентні граматичні форми («красивіше» і «красивіший» — відповідно, синтетичні і А. ф. порівняльній мірі прикметника «красивий»). А. ф. слів знаходяться в регулярній відповідності з іншими граматичними формами цих слів і заповнюють певний пропуск в структурі мови.
Інколи к А. ф. відносять словосполуки, що виражають граматичні форми (А. ф. відмінка: англ.(англійський) to the father, франц.(французький) au pére — «батьку»).
Літ.: Смірніцкий А. І., Аналітичні форми, «Питання мовознавства», 1956, N° 2: Гухман М. М., Дієслівні аналітичні конструкції як особливий тип поєднань часткового або повного слова, в кн.: Питання граматичної будови, М., 1955: Аналітичні конструкції в мовах різних типів, М., 1965.
