Монотематизм (отмоно... і тема ) , принцип побудови музичного твору, пов'язаний з об'єднанням однією темою сонатно-симфонічного циклу або подій від нього одинприватних форм. Ранній зразок М. — 5-я симфонія Бетховена, початкова тема якої в трансформованому вигляді проводиться через все частини. Вищого розвитку М. досяг в епоху музичного романтизму, в програмних музичних творах (див. Програмна музика ) Г. Берліоза і Ф. Аркуша. У «Фантастичній симфонії» Берліоза крізна тема представляє образ коханої героя, супутній йому в різні моменти життя; тема піддається постійним змінам, особливо значним у фіналі. У симфонії Берліоза «Гарольд в Італії» ведуча тема персоніфікує образ головного героя і доручається завжди соло альта, виділяючись на тлі програмно-образотворчих картин. У симфонічних поемах Ф. Ліста застосовується новий тип форми, об'єднуючий межі сонатного алегро і сонатно-симфонічного циклу; цілісність творів забезпечується використанням однієї теми, що піддається образним трансформаціям і що приймає різну подобу, що відповідає різним етапам розвитку сюжету. У вільнішому трактуванні, в поєднанні із звичайними принципами музичного розвитку, М. і пов'язаний з ним принцип образної трансформації широко застосовувалися і в подальший час (симфонія Франка, 3-я симфонія Сен-Санса, 9-я симфонія Дворжака, в російській музиці — 4-я і 5-я симфонії Чайковського, симфонії Ськрябіна, Ляпунова, 7-я і інші симфонії Шостаковича).
