Монотонічний наголос, вигляд наголосу, при якому зміни основного тону самі по собі не використовуються в мові для розрізнення ударної і ненаголошеності, а також для різних видів ударної. У М. в. тоновий компонент підпорядкований іншим компонентам наголосу — інтенсивності, тривалості. На відміну від політонічеського наголоси, тон не використовується для смислоразліченія: наприклад, М. в. властиво і російській мові, в якій тон майже не має значення, і німецькій мові, в якій підвищення тону є істотною ознакою ударної.
