Масова політична література , агітаційно-пропагандистська література, термін, прийнятий в радянському книгознавстві для позначення сукупності творів друку, освітлюючих в популярній формі питання ідеології і політики з метою формування в широких мас стійких, усвідомлених орієнтацій на соціально-класові цінності. У СРСР і інших соціалістичних країнах М. п. л. є важливим засобом комуністичної освіти і виховання народу.
В розвиненій формі агітаційно-пропагандистська література склалася в 2-ій половині 19 століть як один з ефективних засобів ідеологічної і організаторської роботи політичних партій в масах. Ще в кінці 40-х років К. Маркс і Ф. Енгельс відзначали необхідність «поширювати дешево видані популярні твори і брошури комуністичного вмісту» для об'єднання робітників (Вигадування, 2 видавництва, т. 4, с. 19). У Росії твори революційно-демократичної літератури, написані спеціально для народу, стали виходити з початку 1860-х років (прокламації, «Історична бібліотека» Н. А. Некрасова, Н. Г. Чернишевського і І. І. Панаєва, і т. д.). У 70-і роки нелегально видавалися агітаційні твори революційних народників «для селян і фабричних» («Російському народові» А. Ст Долгушина, «Хитра механіка» Ст E. Варзара і т. д.). Новий етап в розвитку М. п. л. почався з 1883—84, коли плехановськая група «Звільнення праці» стала випускати 2 серії брошур («Бібліотека сучасного соціалізму» і «Робоча бібліотека»), що популяризувала марксизм як наукову ідеологію пролетаріату. Ленінський «Союз боротьби за звільнення робочого класу» (1895) тісно зв'язав М. п. л. з практикою боротьби за соціалізм (брошури В. І. Леніна «Пояснення закону про штрафи», 1895, «До сільської бідноти», 1903, та інші). Надаючи первинне значення політичній періодиці Ленін, більшовики в той же час піклувалися і про видання популярних брошур по питаннях марксизму і революційної боротьби, адресуючи їх різним категоріям читачів (робітникам, селянам, солдатам). У 1904 М. п. л. випускало «Видавництво соціал-демократичної літератури В. Бонч-Бруєвіча і Н. Леніна» в Женеві. 3-й з'їзд РСДРП (1905) поставив завдання створення агітаційних і пропагандистських брошур на національних мовах. У роки Революції 1905—07 небувалий розмах отримало легальне видання М. п. л. За словами Леніна, «Мільйони дешевих видань на політичні теми читалися народом, масою, натовпом, „низами” так жадібно, як ніколи ще доти не читали в Росії» (Повне зібрання творів, т. 22, с. 83). Масову популярну марксистську літературу випускали більшовицькі видавництва «Вперед», «Зерно», пізніше — «Життя і знання», «Прибій», «Освіта», «Хвиля» та інші (див. Більшовицький друк ), а також ряд демократичних видавництв («Знання», «Вітрило» і інших). Після Жовтневої революції 1917 М. п. л. була поставлена на службу соціалістичному будівництву. Випуск її в 20-і роки здійснювали видавництво ВЦИК, «Комуніст», відділ партійної літератури Госиздата, «Червона новина», в 30-і роки — Масспартгиз, «Московський робітник» та інші.
Нині М. п. л. у СРСР випускається більшістю центральних, республіканських видавництв, зональними і обласними книжковими видавництвами; найбільші з них — Політіздат, «Знання», «Молода гвардія» . У 1971 видано понад 5 тисяч назв книг і брошур масово-політичного характеру загальним накладом близько 139 млн. екземплярів (у 1940 — 3,3 тисяч назв накладом 63,8 млн. екземплярів); твору М. п. л. публікувалися більш ніж в 6 тисячах газет різних типів, в партійних, комсомольських, а також в суспільно-політичних і літературно-художніх журналах.
Комуністична партія здійснює повсякденне керівництво виданням і поширенням М. п. л., визначає її завдання на кожному етапі комуністичного будівництва (див. Про партійний і радянський друк, радіомовлення і телебачення. Збірка документів і матеріалів, М., 1972). В. І. Ленін і літератори ленінської школи внесли великий вклад як в розвиток М. п. л., так і в розробку принципових основ її теорії.
В сучасній М. п. л. виділяють два основні різновиди: пропагандистську і агітаційну. Соціалістична пропагандистська література роз'яснює масовому читачеві гносеологічний класовий і практичний сенс ідеологічних теорій (філософії, політичної економії, наукового комунізму), допомагає зрозуміти суть соціальних фактів і процесів, закономірний і прогресивний характер діяльності марксистсько-ленінських партій і соціалістичних держав, добиваючись того, щоб знання формували у людей активне відношення до суспільного життя. Агітаційна література відображає, як правило, типові, політично значимі і такі, що несуть великий емоційний заряд факти і події поточного суспільного життя, даючи їм головним чином емоційну морально-політичну оцінку з позицій класового ідеалу; вона формує узагальнений, класово-оцінний, емоційно забарвлений образ соціальних явищ, спираючись на безпосередній досвід мас. Див. також Публіцистика .
Літ.: Маркс До. і Енгельс Ф., Комуністи і Карл Гейнцен Вигадування, 2 видавництва, т. 4, с. 268—85; Енгельс Ф., Передмова до першого німецького видання «Розвитку соціалізму від утопії до науки», там же, т. 19, с. 321—23; Ленін Ст І., Що робити?, Повне зібрання творів, 5 видавництво, т. 6; його ж. Позадній напрям в російській соціал-демократії, там же, т. 4; його ж, Партійна організація і партійна література, там же, т. 12; Літературна спадщина Р. Ст Плеханова, сб.(збірка) 8, М., 1940.
