Кредитні системи, 1) у широкому сенсі — сукупність кредитних стосунків, форм і методів кредиту, що існують в рамках тієї або іншої соціально-економічної формації (див. Кредит ). 2) у вузькому сенсі — система кредитних установ тієї або іншої країни в певний історичний період.
Капіталістіч. До. с. — сукупність банків і ін. кредитно-фінансових установ, що здійснюють мобілізацію вільних грошових капіталів і доходів і надання позик, а також що випускають кредитні знаряддя звернення. На ранніх рівнях розвитку капіталізму структура До. с. була порівняно простою: головними її ланками виступали емісійні і комерційні банки; крім того, були ощадні каси і кредитні кооперативи. В умовах сучасного капіталізму До. с. є складною і розгалуженою мережею чисто кредитних і кредитно-фінансових установ, що відрізняються один від одного по їх приналежності, по юридичних формах організації, по характеру діяльності. Залежно від того, чиєю власністю вони є, розрізняються державні і приватні установи. До державних відносяться центральні емісійні банки (майже у всіх капіталістичних країнах вони належать державі), окремі комерційні банки, поштово-ощадні каси і деякі інші установи, що виконують спеціальні функції по кредитуванню певної області господарства; до приватних — переважна більшість комерційних і інвестиційних банків, страхових компаній і ін. кредитно-фінансових інститутів. По юридичних формах організації розрізняють акціонерні суспільства, кооперативні і приватні кредитні установи і тому подібне
Сучасні капіталістичні До. с. включають: 1) емісійні банки, що є центрами До. с. («банками банків») і випускаючі банкноти; 2) комерційні банки, кредитуючі промислові, торгівельні і ін. підприємства, головним чином за рахунок тих грошових капіталів, які складаються з їх вкладів; 3) інвестиційні банки, що займаються довгостроковим кредитуванням промисловості і ін. галузей капіталістичного господарства, розміщенням для них акцій, засновницькою діяльністю і т. п.; 4) спеціалізовані банківські установи, що займаються певними видами кредитування (наприклад, іпотечні банки спеціалізуються на наданні довгострокових позик під заставу нерухомості, зовнішньоторговельні банки — на кредитуванні експорту і імпорту); 5) спеціалізовані небанківські кредитно-фінансові установи. Останні включають: а) інвестиційні і фінансові компанії, які мобілізують грошові капітали не шляхом прийому вкладів, а за допомогою випуску власних акцій і облігацій і вкладають ці капітали в коштовні папери промислових і ін. компаній; би) страхові компанії, мобілізуючі чужі грошові кошти у вигляді внесків страхувальників і що використовують їх для вкладень в коштовні папери і надання довгострокових позик; у) пенсійні фонди, що створюються капіталістичними компаніями для виплати пенсій робітником і службовцем, але значною мірою використовувані для довгострокового кредиту і вкладень у коштовні папери; г) ощадні каси, що централізують і перетворюють на позиковий капітал грошові доходи і заощадження різних класів і верств населення; д) кредитні кооперативи, мобілізуючі грошові кошти за рахунок пайових внесків і вкладів своїх членів і що здійснюють кредитування останніх; е) ломбарди, що займаються видачею позик для особистого вжитки під заставу рухомого майна.
Будова і функціонування До. с. мають свої особливості в різні періоди розвитку капіталізму. У епоху домонополістичного капіталізму усередині До. с. переважала тенденція до спеціалізації, до розмежування функцій різних кредитних інститутів. Для епохи монополістичного капіталізму, навпаки, типова тенденція до універсалізації. Наприклад, крупні комерційні банки в деяких країнах одночасно з короткостроковим кредитуванням промисловості і торгівлі беруть участь в довгостроковому фінансуванні промисловості через випуск і розміщення акцій для промислових підприємств, покупку їх коштовних паперів і видачу позик під них; в той же час вони конкурують з ощадними касами в справі залучення дрібних заощаджень і вторгаються в сферу споживчого кредиту. Найважливішою особливістю До. с. в умовах монополістичного капіталізму є її підпорядкування фінансовій олігархії. Монополістичні банки і кредитно-фінансові інститути зрощуються з промисловими монополіями і стають однією з ланок фінансового капіталу .
До. с. мають особливості в розвинених капіталістичних країнах, що розвиваються, а також в кожній окремій країні. Головні особливості До. с. в колоніальних і залежних країнах — засилля іноземних банків, службовців знаряддям імперіалістичній експлуатації колоніальних народів, низький рівень розвитку національної банківської системи, велике поширення і значення лихварства. У ДО. с. країн, що розвиваються, звільнилися після 2-ої світової війни 1939—45 від колоніального панування, спостерігаються нові явища: ці країни створюють свої національні кредитні установи, розширюють державний сектор в До. с. (причому в країнах, що вибрали некапіталістичну дорогу розвитку, націоналізація охопила всі банки), розвивають кредитування банками державного сектора в економіці, активно використовують До. с. для прискорення свого економічного розвитку.
Е. Я. Брегель.
До. с. соціалістичних держав є сукупністю обслуговуючих кредитні стосунки банків, кредитних кооперативів, ощадних кас і ін. кредитних установ. Процес створення соціалістичної До. с. включав: передачу банків і ін. кредитних установ у всенародну державну власність; організацію роботи націоналізованих банків на соціалістичних початках.
До. с. СРСР в перехідний період від капіталізму до соціалізму допомагала здійснити соціалістичне перетворення дрібнотоварного селянського господарства, прискорити темпи створення матеріально-технічної бази соціалізму. По своїй структурі вона істотно відрізнялася від сучасної До. с. Що діяли в перші роки перехідного періоду кредитні установи складалися з банків, кредитних кооперативів, суспільств взаємного кредиту, ощадних кас, ломбардів. По формах власності функціонуючі кредитні установи розділялися на державні, кооперативні, державно-капіталістичні (Російський комерційний банк, Південно-східний банк) і частнокапіталістічеськие (суспільства взаємного кредиту). Це було обумовлено існуванням багатоукладної економіки перехідного періоду в СРСР. Перехід до будівництва соціалістичного суспільства і створення його матеріально-технічної бази супроводився організаційною перебудовою До. с. (див. Кредитні реформи ). Короткострокове кредитування було зосереджене в Держбанку СРСР, галузеві банки короткострокового кредиту були ліквідовані. Для фінансування і довгострокового кредитування капітальних вкладень були створені спеціальні банки, а частнокапіталістічеськие кредитні установи були ліквідовані. Завершенням організаційної перебудови, що продовжувалася з 1927 по 1959, з'явилося створення До. с. СРСР, функціональній спеціалізації банківської системи, що діє за принципом.
Діяльність До. с. СРСР заснована на принципі державної монополії: всі кредитні установи належать державі; управління ними знаходиться у веденні Союзу РСР в особі його найвищих органів влади і органів державного управління ( див. статтю 14 Конституцій СРСР ).
До. с. інших соціалістичних країн створювалися і розвивалися з врахуванням досвіду СРСР і були побудовані (у більшості з них) також за принципом функціональної спеціалізації банків. Центральні банки цих країн (звані державними, національними або народними банками) є одночасно основними інститутами короткострокового кредитування. Окрім них, у ряді соціалістичних країн функціонують інвестиційні банки і банки для міжнародних розрахунків.
Т. о., банки, що входять в До. с. соціалістичних країн, по характеру своїй діяльності розділяються на галузевих і функціональних. Банки першого типа займаються короткостроковим і довгостроковим кредитуванням підприємств і господарських організацій однієї або декількох галузей народного господарства (промисловості, сільського господарства і так далі). Банки другого типа виконують банківські операції окремих видів (наприклад, фінансування і довгострокове кредитування капітального будівництва, міжнародні розрахунки). У ГДР(Німецька Демократична Республіка) ДО. с. побудована за принципом галузевої спеціалізації. Функціонують: Німецький емісійний банк (що виконує також роль «банку банків»); Промисловий і торгівельний банк, З.-х. банк.
Кредитні установи, що входять в склад До. с. соціалістичних держав, виконують функції по акумуляції тимчасово вільних грошових коштів, а також накопичень соціалістичних підприємств і населення і передачі цих засобів у формі термінових позик тим підприємствам і організаціям, яким вони необхідні для виконання виробничих планів і планів товарообігу.
