Кредитор (лат. creditor — кредитор, верітель, від credo — даю у позику, вірю), 1) сторона в зобов'язанні, що має право вимагати від іншої сторони (дебітора, боржника) здійснення певної дії або утримується від його здійснення. У якості До. можуть виступати лише особи, здатні бути носіями цивільних прав і обов'язків, тобто громадяни і юридичні особи. У СРСР особливим суб'єктом цивільного права є Радянська соціалістична держава.
В зобов'язанні може бути декілька До. (т.з. множинність До.), при цьому кожен з них може вимагати виконання в певній долі або, у випадках, передбачених в договорі або в законі, — в повному об'ємі (наприклад, при неподільності предмету зобов'язання, при спільній видачі поручительства, спільному спричиненні шкоди). Див. також Відповідальність цивільна .
2) У бухгалтерському обліку термін, вживаний для позначення громадянина або юридичної особи, перед якою дана організація має заборгованість, відбиту в її балансі (кредиторську заборгованість).
