Косиор Станіслав Вікентьевіч [6(18) .11.1889 — 26.2.1939], радянський державний і партійний діяч. Член Комуністичної партії з 1907. Народився у Венгруве (нині в Польщі) в сім'ї робітника. Був робочим. Партійну роботу вів в Донбасі, Харкові, Полтаві, Києві, Москві. Неодноразово піддавався репресіям. Після Лютневої революції 1917 член Нарвсько-петергофського районного комітету партії, член Петербурзького комітету і Старанною комісії Петербурзького комітету РСДРП (б). Делегат 7-ої (Квітневою) конференції і 6-го з'їзду РСДРП (б). Був головою на розширеному засіданні Петербурзького комітету РСДРП (б) 15(28) жовтня, що обговорив практичні питання підготовки озброєного повстання. Учасник Жовтневої революції 1917; комісар Петрограду ВРК. В період укладення Брестського миру примикав до «лівим комуністам» . В 1918 керував нелегальною партійною роботою на Україні, окупованій німецькими військами. Один з організаторів КП (б) В. З жовтня 1918 секретар підпільного Правобережного комітету КП (б) У. Член обласного комітету партії з підготовки озброєного повстання на Україні. У 1919, очолюючи Зафронтовоє бюро ЦК КП (б) В, керував підпільною роботою в тилу військ Деникіна. У 1920 секретар ЦК КП (б) В. З 1922 секретар Сиббюро ЦК РКП (б). У 1925—28 секретар ЦК ВКП (б). З липня 1928 генеральний секретар ЦК КП (б) В. З січня 1938 заступник голови СНК(Рада Народних Комісарів) СССР і голова Комісії радянського контролю. Делегат 12—17-го з'їздів партії; на 12-м-коді з'їзді обирався кандидатом в члени, на 13—17-м-коді — член ЦК ВКП (б). З 1927 кандидат в члени Політбюро, з 1930 член Політбюро ЦК ВКП (б). Делегат 6-го, 7-го конгресів Комінтерну. Член Президії ЦВК(Центральний виконавський комітет) СРСР. Нагороджений орденом Леніна.
Літ.: Погребiнський М. Би., С. Ст Kociop, До., 1963; Мельчин А., С. Косиор, М., 1964.
