Концентрація банків, зосередження основної маси банківських операції у все меншому числі крупних і найбільших банків. Відбувається на базі концентрації виробництва і капіталу при капіталізмі, у свою чергу підсилюючи ці процеси. У епоху імперіалізму До. б. приводить до появи гігантських банківських монополій, що тісно зростаються з промисловими монополіями, і є важливим чинником утворення фінансового капіталу і фінансовою олігархай . «У міру розвитку банкової справи і концентрації його в небагатьох установах, банки переростають із скромної ролі посередників у всесильних монополістів...» (Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 27, с. 326). До. б. відбувається як в результаті прискореного зростання масштабів діяльності і маси капіталів більших банків за рахунок накопичення прибули (власне концентрація), так і шляхом «приєднання» до крупних банок дрібних, поглинання останніх і утворення банківських груп, концернів банків (централізація). Ці процеси тісно зв'язані між собою: злиття банків зазвичай дає поштовх до прискореного зростання їх капіталів і прибутків, а швидке зростання масштабів фінансових операцій дозволяє пригнічувати і підпорядковувати конкурентів. Один з показників рівня До. б. питома вага найбільших банків країни в операціях і прибутках всієї банківської системи. Наприклад в США, де в середині 60-х рр. 20 ст налічувалося понад 13,6 тис. банків, 2,4% загального їх числа припадало на частку 62% активів, 64,3% об'єму позикових операцій, 54,8% службовців, 62,7% чистих прибутків (після сплати податків), 70,4% виплачених дивідендів. У 1969 із загальної суми депозитів в країні 444,9 млрд. доларів 100 найбільших банків зосередили 229,3 млрд. доларів, тобто більше 50%, з них 113,4 млрд. доларів припадало на частку 10 банків. У Великобританії з початку 20 ст пануюче положення займала велика п'ятірка лондонських банків, В середині 60-х рр. банки «великої п'ятірки» зосереджували близько 90% всіх вкладів банків Великобританії. В кінці 60-х рр. кількість банків-гігантів скоротилася до 4. У Германії на початок 1-ої світової війни 1914—18 вісім найбільших банків мали в своєму розпорядженні половину всіх вкладів комерційних банків країни. Після економічної кризи 1929—33 залишилися 3 найбільших банківських монополії — «гроссбанки»: Німецький банк, Комерційний банк і Дрезденський банк . Високого Рівня досягла До. б. також у Франції, Італії, Японії, Канаді, Швейцарії і ін. економічно розвинених капіталістичних країнах. Показником рівня До. б. є також масштаби мережі відділень, що забезпечує крупним банківським монополіям можливості кредитної експансії. У Західній Європі (у Великобританії, Франції, Германії, Італії) на початку 20 ст утворилися гігантські банки з сотнями і навіть тисячами відділень. В середині 60-х рр. 20 ст у Великобританії група Барклея, очолювана « Барклейс банком», мала понад 5 тис. відділень і по числу їх стояла на 1-м-коді місці серед капіталістичних банків; західно-німецький Німецький банк мав понад 680 відділень. Після 2-ої світової війни 1939—45 зростання мережі філій і відділень банків бурхливо протікало в США, за 1950—70 мережу філій американських банків збільшилася в 4 рази. До кінця 1970 в країні налічувалося 21,6 тис. відділень. Банки-гіганти використовують різні методи підпорядкування середніх і дрібних банків, що зберігають формальну самостійність. Такі, наприклад міжбанківські кореспондентські стосунки, завдяки яким крупні банки залучають додаткові ресурси і використовують тисячі дрібних кредитних інститутів. В кінці 60-х рр. італійський Національний банк праці мав близько 2 тис. банків-кореспондентів, а американський «Чейз Манхаттан банк» — 3,9 тис. Банківські холдинг-компанії у США скуповують контрольні пакети акцій дрібних і середніх банків і ставлять їх під контроль головного банку. 97 найбільш крупних холдингу-компаній в США на початку 1970 контролювали понад 720 банків з 2,6 тис. відділень і депозитами в сумі 62,6 млрд. доларів. До. б. загострює протиріччя між суспільним характером виробництва і частнокапіталістічеськой формою привласнення його результатів. В той же час в ході До. б. складаються матеріальні передумови соціалізму — створюється апарат обліку і контролю, який використовується пролетаріатом, що переміг, в процесі соціалістичного будівництва.
Літ.: Аникін А., Кредитна система сучасного капіталізму, М., 1964; Усоськин Ст, Монополістичний банківський капітал США: дійсність і міфи, М., 1964; Шенаєв Ст, Банки і кредит в системі фінансового капіталу ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), М., 1967; Найбільші монополії світу. Короткий довідник, М., 1968.
