Національний банк праці (Banca Nazionale del Lavoro), комерційний банк Італії. Входить в десятку найбільших банків світу. Заснований в 1913 як приватний з капіталом в 7,5 млн. лір під назвою Національний кредитний інститут для кооперації. У тому ж році капітал банку був збільшений і придбаний казначейством і ін. державними установами. Свою нинішню назву банк отримав в 1929. Він здійснює короткострокове кредитування основних галузей промисловості, а також банків, страхових компаній, фондової біржі і ін., надає середньострокові і довгострокові кредити через 7 самостійних спеціалізованих секцій. Тісно пов'язаний з крупними приватними монополіями країни. Бере участь у випуску капіталів на міжнародному ринку, Правління банку — в Римі. Н. би. т. має (1973) 232 відділення в країні, відділення в Нью-Йорку, Лондоні і Мадриді і представництва за кордоном (у Парижі, Франкфурті-на-Майне, Брюсселі Монреалі, Сінгапурі, Токіо, Куала-Лумпуре, Сіднеї і у ряді латиноамериканських країн), дочірній банк в Цюріху, холдинг в Люксембурзі, фінансові суспільства в Токіо і Нідерландській Вест-індії. Загальна сума балансу на 1 січня 1973 склала (у млрд. лір) 18200, власні засоби — 218, депозиту — 9615, обліково-позичкові операції — 7844.
