Конт (Comte) Огюст (19.1.1798, Монпелье, — 5.9.1857, Париж), французький філософ, один з основоположників позитивізму і буржуазній соціології. У 1817—22 був секретарем А. Сен-Симона, потім — екзаменатором і репетитором Політехнічної школи в Парижі. Пізніше жив на гроші, що збираються його прибічниками. Головні вигадування До., викладаючі основи філософії позитивізму, відносяться до першого періоду творчості До. (до середини 40-х рр.). Найбільшу популярність До. приніс «Курс позитивної філософії» (т. 1—6, 1830—42, русявий.(російський) пер.(переведення) під назвою «Курс позитивної філософії», т. 1—2, 1899—1900). Позитивізм До. розглядав як середню лінію між емпіризмом і містицизмом: по До., ні наука, ні філософія не можуть і не повинні ставити питання про причину явищ, а лише про том, «як» вони відбуваються. Відповідно до цього наука, по До., пізнає не суть, а лише феномени. Услід за Сіном-Симоном До. розвинув ідею т.з. трьох стадій інтелектуальної еволюції людства (так само як і окремого індивіда), що визначають, кінець кінцем, весь розвиток суспільства. На першій, теологічній стадії всі явища пояснюються на основі релігійних вистав; друга, метафізична стадія замінює надприродні чинники в поясненні природи суттю причинами; завдання цієї стадії — критична, руйнівна, вона готує останню — позитивну, або наукову, стадію, на якій виникає наука про суспільство, сприяюча його раціональній організації. Соціологія До. розділяється на соціальну статику, що має справу із стійкими («природними») умовами існування будь-якого суспільного устрою, і соціальну динаміку, що вивчає природні закони суспільного розвитку. Значне місце в системі До. займає класифікація наук, ієрархію яких До. будував по мірі зменшення їх абстрактності або міри збільшення складності.
Основне вигадування До. другого періоду — «Система позитивної політики» (т. 1—4, 1851—54) — пройнято духом релігійності і містицизму. Як «соціальна фізика» соціологія повинна, по До., обгрунтовувати наукову політику, примиряючи принципи «порядку» і прогресу, реставраторські і революційні тенденції; тим самим соціологія виступає як «позитивна мораль», що відноситься не до індивіда, а до людства. До. проголосив створення нової «релігії людства», змальовує в деталях її культ, катехізис і т. д. Соціологічні і політичні ідеї До. були піддані різкій критиці К. Марксом і Ф. Енгельсом (див. Соч., 2 видавництва, т. 33, с. 138; т. 39, с. 326—27). Позитивістські ідеї До. отримали широку популярність серед дослідників природи 19 ст, головним чином завдяки викладу їх в соч.(вигадування) Е. Літтре (Франція) і англійських позитивістів Дж. С. Мілля і Г. Спенсера .
Соч. у русявий.(російський) пер.(переведення) — Дух позитивної філософії, СП(Збори постанов) Би, 1910; [Соч. і уривки], у збірці: Родоначальники позитивізму, ст 2, 4, 5, СП(Збори постанов) Би. 1910—13.
Літ.: Кедрів Би. М., Класифікація наук, т. 1, М., 1961, с. 99—141; Кон І. С., Позитивізм в соціології, Л., 1964; MIII J. S., A. Comte and positivism, 2 ed., L., 1866; Lévy-Bruhl L., La philosophic d''a. Comte, P., 1900; Ostwald W., A. Comte. Der Mann und sein Werk, Lpz., 1914; Mauduit R., A. Comte et la science economique. P. 1929; Reiche K., A. Comtes Geschichtsphilosophie, Tubingen, 1927; Gouhier H., La vie d''a. Comte, 3 éd., P., 1931; його ж, La jeunesse d''a. Comte et la formation du positivisme, v. 1— 3, P., 1933—41; Lacroix J., La sociologie d''a. Comte, P., 1956; Arbousse-bastide P., La doctrine de I''éducation universelle dans la philosophic d''a. Comte, t. 1—2, P., 1957; Steinhauer M., Die politische Soziologie A. Comtes, Meisenheim am Glan, 1966.
