Мілль (Mill) Джон Стюарт (20.5.1806, Лондон, — 8.5.1873, Авіньон), англійський філософ-позитивіст, економіст і громадський діяч. Син Джеймса Мілля, під керівництвом якого здобув всесторонню освіту. З 1823 по 1858 служив в компанії Ост-індськой. У 1865—68 член палати общин, де підтримував ліберальні і демократичні реформи.
Світогляд М. складався під впливом політичної економії Д. Рікардо, утилітаристської доктрини І. Бентама, філософії Дж. Берклі і Д. Юма і асоціативній психології Д. Гартлі і Джеймса Мілля. Його філософські погляди викладені в «Розгляді філософії сера Вільяма Гамільтона» (1865, русявий.(російський) пер.(переведення) 1869), де М. з позицій феноменалістічеського (див. Феноменалізм ) позитивізму заперечує англійським апріорістам. Все знання виникає з досвіду і його предметом є наші відчуття. Матерія, по М., — лише постійна можливість відчуттів, а свідомість — можливість їх переживань. Розділяючи ряд філософських і логічних установок позитивізму О. Конта, М. відкидав його соціально-політичну доктрину, в якій убачав систему духовного і політичного деспотизму, що ігнорує значення людської свободи і індивідуальності («Огюст Конт і позитивізм», 1865, русявий.(російський) пер.(переведення) 1867).
Основні вигадування М. «Система логіків» (т 1—2, 1843, останній русявий.(російський) пер.(переведення) 1914) містить індуктівістськую трактування логіки як загальній методології наук. У ній М. викладає вчення про імена і пропозиції, про дедуктивний (силогізмі) висновок, про індукцію і методи індуктивного дослідження причинної залежності, про допоміжні для індукції прийоми пізнання, про помилки, про логіку «етичних наук».
В етиці («Утілітаріанізм», 1863 останній русявий.(російський) пер.(переведення) 1900) М. також виходить з концепції дослідного походження етичних відчуттів і принципів. Розвиваючи утилітаристську етику Бентама, згідно якої цінність поведінки визначається задоволенням, що приноситься ним, М. визнає не лише егоїстичні, але і безкорисливі прагнення. У суспільному житті люди повинні враховувати взаємні інтереси, що дисциплінує їх егоїзм. Розвинене етичне відчуття виявляється тому в прагненні до досягненню не максимуму особистого щастя, а «найбільшої суми загального щастя».
А. Л. Субботін.
Засуджуючи пороки капіталістичних буд (культ грошей, майнова нерівність, низький життєвий рівень трудящих), М. стояв на позиціях буржуазного реформізму. У праці «Підстави політичної економії і деякі застосування їх до соціальної філософії» (1848, русявий.(російський) пер.(переведення), т. 1—2, 1865) М. прагнув дати систематизований виклад ідей сучасній буржуазній політичній економії. Намагаючись уникнути протиріч, характерних для класичної політичної економії, М. еклектично об'єднав її положення з вульгарними поглядами Ж. Б. Сіючи, Н. Сеніора, Т. Мальтуса, що було піддане критику К. Марксом (див. К. Маркс і Ф. Енгельс, Соч., 2 видавництва, т. 23, с. 17, 624—25, прим.(примітка)).
Л. Р. Суперфін.
Соч.: Letters, v. 1—2. L., 1910; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Про свободу, 2 видавництва, СП(Збори постанов) Би, 1906; Міркування і дослідження політичні, філософські і історичні, ч. 1—3, СП(Збори постанов) Би, 1864—1865; Роздуми про показне правління, ст 1—2, СП(Збори постанов) Би, 1863—64; Англія і Ірландія, Хар., 1873; Підлеглість жінки, СП(Збори постанов) Би, 1906; Автобіографія, М., 1896.
Літ.: Россель Ю., Д. С. Мілль і його школа, «Вісник Європи», 1874 № 5, 6, 7, 10, 12; Туган-Барановськиq М., Д. С. Мілль. Його життя і вчено-літературна діяльність, СП(Збори постанов) Би, 1892; Зенгер С., Д. Ст.(Старий) Мілль, його життя і твори, пер.(переведення) з йому.(німецький), СП(Збори постанов) Би, 1903; Чернишевський Н. Р., Нариси з політичної економії (по Міллю), Полн. собр. соч.(вигадування), т. 9, М., 1949; Трахтенберг О. Ст, Нариси по історії філософії і соціології Англії XIX ст, М., 1959; Anschutz R. P., The philosophy of J. S. Mill, Oxf., 1953; Britton K., J. S. Mill L., 1953; Packe M. S., The life of J. St. Mill, N. Y., 1954; Ryаn A., The philosophy of J. S. Mill, L., 1970; Mccioskey Н. J., J. S. Mill, N. Y., 1971.
