Конституція (від латів.(латинський) constitutio — пристрій, встановлення, складання), основний закон держави, що володіє вищою юридичною силою і що встановлює основи політичної, правової і економічної систем даної країни. До. відображає співвідношення класових сил у момент її прийняття, закріплює диктатуру панівного класу, форму правління, форму державного пристрою, порядок організації і компетенцію органів влади і управління в центрі і на місцях, правове положення особи, організацію і основні принципи правосуддя, виборчої системи. З точки зору форми, конституції прийнято підрозділяти на писаних і неписаних. Писані До. є або єдиним актом (існують в переважній більшості країн), або сукупністю декількох конституційних або органічних законів (наприклад, в Швеції, Іспанії, Фінляндії). Неписані До. (діють у Великобританії, Новій Зеландії) полягають з великого числа законів, конституційних звичаїв і прецедентів . Право прийняття До. (засновницька влада) надається засновницьким зборам (наприклад, в Італії, Індії), виборчому корпусу за допомогою референдуму (наприклад, у Франції, Туреччині) ілі главі держави (наприклад, в Ірані, Афганістані). Зазвичай в самих До. встановлюється порядок внесення в них змін і доповнень (складніший чим для ухвалення звичайних, неконституційних законів).
До. сучасних буржуазних держав, як правило, проголошують ряд демократичних прав і свобод громадян. Так, в 20 ст в результаті поглиблення класової боротьби в більшість буржуазних До. були включені положення про загальному виборчому праві, про право на створення політичних партій, про право на страйк і т. д. Величезний вплив на розширення конституційних прав і свобод надає створення світової соціалістичної системи, службовці для капіталістичних країн трудящих прикладом реалізації громадянами своїх прав.
Проте До. буржуазних держав лише декларують демократичні цивільні права і свободи, але не містять жодних реальних гарантій їх здійснення. До. у цих країнах в цілому служать знаряддям диктатури панівного класу який, навіть йдучи на певні поступки, практично знаходить дороги обходу конституційних норм, порушує їм же створену законність. Однією з доріг порушення встановлених До. положень є нормотворча діяльність уряду, що незрідка розходиться з До., що звужує законодавчі права виборного парламенту (див. Делеговане законодавство ) .
Комуністичні партії капіталістичних країн надають велике значення боротьбі за дотримання конституційних прав і свобод, розглядаючи її як складову частину боротьби за соціалізм.
В соціалістичних державах До. закріплюють владу трудящих і встановлюють основи економічної, політичної і правової системи суспільства, що знищило експлуатацію людини людиною. Вони не лише закріплюють завоювання трудящих, демократичні права і свободи громадян, але і містять реальні гарантії їх здійснення. Як правило, До. містять програмні положення про подальший розвиток суспільства. Всі соціалістичні До. формою є єдиними систематизованими актами. Проекти До. соціалістичних країн розробляються зазвичай спеціальними конституційними комісіями і виносяться на всенародне обговорення. Право прийняття До. у СРСР, Польщі, Угорщині, Румунії належить найвищим органам державної влади; у ГДР(Німецька Демократична Республіка) і Болгарії До. приймаються в порядку референдуму. Див. також Конституції радянські .
