Прецедент (от лат. praecedens, рід.(народився) відмінок praecedentis — передуючий), судовий, винесене судом у конкретній справі рішення, обгрунтування якого стає правилом, обов'язковим для всіх судів тій же або нижчій інстанції при вирішенні аналогічної справи. Радянське право не визнає П., а в кримінальному праві не допускає вирішення справи по аналогії, вважаючи що судове рішення повинне грунтуватися лише на законі.
В деяких країнах (у Великобританії, більшості штатів США, в Канаді, Австралії) П. судовий признається джерелом права і лежить в основі всієї правової системи. Відповідно до доктрини, пануючої в цих країнах, суддя, створюючи судовий П., не створює правової норми, а лише формулює те, що витікає з «загальних початків права, закладених в людській природі». Насправді ж суддя завжди може відмовитися від вживання П., пославшись на які-небудь неістотні особливості даної справи, ввести абсолютно нове правило; він має також свободу тлумачення П., вибору з величезної кількості П., тобто існує широка можливість суддівського розсуду, судового свавілля. У правовій літературі і на практиці системи права, засновані на П., незрідка називають «правом створюваним суддями» (judge-made law).
У ряді буржуазних держав (наприклад, у Франції, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), Бельгії) П. має значення для вирішення питань вживання права, заповнення пропусків в законі, визнання звичаю, торгівельного звичаю; на основі П. вносяться окремі доповнення в чинне законодавство, дається тлумачення закону.
