Аналогія (юрідіч.)
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Аналогія (юрідіч.)

Аналогія (юрідіч.), вирішення судом якого-небудь випадку, безпосередньо не передбаченого законом, шляхом вживання норми права, що відноситься до ін. схожим випадкам, або за допомогою вживання загальних початків, загальних правових принципів і сенсу законодавства, оскільки цей випадок виявляється у сфері правового регулювання, в якій діють ці принципи. Необхідність вживання права по А. викликається недосконалістю законодавства, наявністю пропусків в законі і неповнотою його у момент видання, а також появою в подальшому нових сторін суспільних стосунків, що підлягають регулюванню цим законом, і тому подібне

  По радянському праву можливість вживання в певних випадках А. має бути обумовлена безпосередньо в законі. Так, в СРСР допускається А. у цивільних стосунках і це прямо вказано в Основах цивільного судочинства Союзу РСР і союзних республік 1961 (ст. 12): «У випадку відсутності закону, регулюючого спірне відношення, суд застосовує закон, регулюючий схожі стосунки, а за відсутності такого закону суд виходить із загальних початків і сенсу радянського законодавства». Суд зобов'язаний у кожному конкретному випадку ретельно перевіряти, чи дійсно даний випадок безпосередньо не врегульований якою-небудь нормою права, щоб абсолютно унеможливити довільного вживання судом закону.

  що Діють Основи кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік 1958, а також прийняті на їх базі УК(Кримінальний кодекс) союзних республік виключають вживання в кримінальному судочинстві права по А., хоча за раніше діючим радянським кримінальним законодавством це допускалося у виняткових випадках і за певних законом умов. Відмова від вживання А. по кримінальних справах продиктований необхідністю подальшого зміцнення соціалістичної законності, посилення і підвищення гарантій прав громадян на підставі демократичного принципу: «Немає злочину і немає покарання без вказівки про це в законі». З врахуванням цього в чинному радянському кримінальному законодавстві точніше і більш диференційовано визначені склади злочинів, розміри і види покарань.

  А. невідома і сучасному законодавству інших соціалістичних держав (Болгарії, Угорщини, Польщі, Югославії і ін.). А. не застосовують в е р б практиці судово-слідчих органів цих держав.

  В сучасному законодавстві буржуазних держав принцип вживання кримінального закону по А. прямо не виражений. Проте фактично судові органи країн англосакської системи права (США, Англії) практикують вживання кримінального закону по А. за допомогою т.з. судових прецедентів.

  С. Р. Новіков.